CanadaUA-news

Категорії каталогу

Мои статьи [725]

Каталог статей

Головна » Статті » Мои статьи

Фестиваль народних майстрів у Пирогові
Фестиваль народних  майстрів у Пирогові

Протягом  червня  у Національному музеї народної архітектури та побуту України відбувався фестиваль народних майстрів.



Україна  здавна славилася своїми талановитими митцями, гончарями, різьбярами, вишивальницями, килимарницями, які створювали життєво необхідні речі, що поєднували у собі красу і доцільність.
Один із найпопулярніших видів  народного мистецтва   -  вишивка.



Вишивкою переважно займалися жінки, прикрашаючи одяг, побутові речі та прикраси.
І досі нитка з голкою   приносить  радість  мільйонам  жінкам,   які залюбки проводять свій вільний час над вишивкою, малюючи свої неповторні картини голкою.

В останні роки до вишивки долучилися й чоловіки. З-під їхніх рук народжуються дивні візерунки, які не поступляться найкращим жіночим роботам.
Зараз майстри не тільки продовжують стародавні традиції, але й вигадують нові мотиви,  поповнюючи колекції сучасної вишивки.

То ж не дивно, що фестиваль народних майстрів у музеї  відкрився саме виставкою вишивальниць та ткалів, які з’їхалися з усіх регіонів  України.

День ткалі та вишивальниці

Ірина Несен , старший науковий співробітник  відділу «Полісся. Полтавщина. Слобожанщина», кандидат історичних наук:
- 9-10 червня  в експозиції музею відбувся «День ткалі та вишивальниці», що проходить тут два десятиліття поспіль. У цьому році у заході взяло участь близько 50 художників, народних і самодіяльних майстрів і стилістики. Серед майстрів були члени Національної спілки народних майстрів: Ніна Іпатій з Решетилівки, Валентина Мащенко та Марія Вовкула з Богуслава, родина Ущеренків із Чернігівщини, Олександра Прокопенко і Галина Біленко з Броварщини, Олександра Пренко з Кіровограда, Лілія Бебешко з Умані, Валентина Верес з Києва, Тетяна Войнаровська з Вінниці.


Серед народних майстрів, що працюють в традиціях своєї  місцевості, приїхали зі своїми роботами Галина і Ольга Гайдучик із Волині, Михайло Коваль з Черкащини, Василь Копчук з з Іванофранківщини, Роза Сушинська з Чернівецької області.

Учасниками заходу стали й майстри-аматори, які створюють вироби з використанням народних традицій.

Відвідувачі музею мали змогу поспілкуватися з митцями, що працюють у різних галузях сучасного українського текстилю, попрацювати на ткацьких верстатах, навчитися новим видам вишивки.
11 червня для всіх бажаючих був проведений семінар на тему «Українська традиційна орнаментика» , яку провів Босий О.Г., завідувач відділу народного мистецтва Національного музею народної архітектури та побуту України.

День гончара та коваля
16-17 червня  свої роботи  представляли ковалі та гончарі, які володіють магією перетворення грудки  землі  у необхідні речі: гончарні вироби та  залізні знаряддя праці.


У наших пращурів небесним ковалем був  Сварог - прабатько усіх Богів. За народними переказами, саме він навчив пращурів молоти зерно та пекти хліб, показав, як викувати плуг і як ним виорати землю. А коли на хліборобів напали з диких степів кочові племена, Сварог навчив, як захиститися від загарбників - він відкрив ковалям таємницю   кування мечів і броні.


Ковальське мистецтво на сучасній Україні стало  швидко розвиватися під час Київської Русі.  До того ж розвитку ковальства спонукали запаси великої кількості високоякісної руди – стародавні майстри  опанували виробництво надзвичайно міцного  види  металу - булату. Зброя з булату високо цінилась серед воїнів.



Ковалів поважали у народі. Вони були  «майстрами-жерцями», пов'язаними з таємним знанням. У народному середовищі ковальство сприймалося як магічне дійство, що збережені  у фольклорних творах - казках, обрядових піснях і вироки, змовах - мотиви перековування ковалем грубого голосу в тонкий, старої людини на молоду, а також виковування шлюбних уз, долі або життя взагалі.  

Витвори ковальського мистецтва показували сучасні ковалі : Дмитро Ободенко, Андрій Зубрицький, Григорій Матяж, Антон Шатов, Валерій Заболотников, Сергій Поляковський.



В музеї є постійно діюча кузня, біля якої завжди  людно і весело. Відвідувачі зачаровано вдивляються  у магічний вогонь, звідки виринає розпечений шматок металу і в правних руках коваля перетворюється у підкову або якесь  побутове приладдя.

До майстрів-гончарів було не менш шанобливе відношення,  За переказами гончари –  це люди, які гонять чари. Життя людини тісно пов’язане з глиною: за Біблією Бог зробив людину з глини, хати обмазують глиною, і  дуже багато домашнього  начиння зроблено   з глини.    
Тож майстри , які опанували це божественне ремесло, прирівнювались до небожителів.


І дійсно, коли дивишся як із звичайної глиняної грудки народжується глечик, макітра  або миска,  дивуєшся - чародії…

Олександр Босий,  завідувач відділу народного мистецтва Національного музею народної архітектури та побуту України,  кандидат історичних наук:
-    Історія гончарства  в Україні відома ще з часів Трипільської культури: саме по залишкам кераміки була зафіксована  ця   прадавня культура . Гончарство розвивалось продовж не одного тисячоліття і дійшло до нашого часу. Глиняні вироби стали символом українського побуту та домашнього затишку. Ви коли-небудь пробували їжу з глиняного посуду? Ця їжа має унікальні властивості: вона  довгий час тримає температуру, зберігає всі поживні елементи  та вбиває всі шкідливі мікроби.



До революції в Україні було понад 500 гончарних центрів. Пізніше всі кустарні гончарні та ковальські майстерні були знищені. В часи Незалежності цікавість до цих народних промислів повернулася: відроджуються  старовинні гончарні центри у Опішні, Київщині, в Криму.
З кожним роком до нашого музею приїздять нові майстри зі своїми чудовими виробами, з новими ідеями. В цьому році були представлені  роботи  кілька  десятків майстрів.

Серед них особливо хочеться відмітити: Василя Бесєдіна ( декоративні тарілки), Данила Решту ( глечики, горнята), Романа Мицкана (намиста), Олексанра  Черемиса ( дрібна пластика), Жанну Розсипчук (шнуркова кераміка),Лесю Денисенко-Яременко та Андрія Байду (фігурний посуд).

День різьбярів  та майстрів лозоплетіння
На заключному етапі Фестивалю  в  музеї  презентували свої роботи майстри різьби та лозоплетіння.
Серед майстрів лозоплетіння, які приїхали на Фестиваль,  виділяються майстри з соломи: Ірина Білай ( прикраси), сім’я Мошилі ( солом’яні брили).


Цього разу до музею завітали й майстри з знаменитого центру лозоплетіння в Закарпатті,  з села  Іза. Це село, де плетуть всі і  все: дивани, крісла, столи, дитячі качалки та візочки, дорожні речі, кошики, вази, посуд, іграшки, побутові речі, прикраси. І кожна річ має свою історію..

Також, були представлені корзини майстра Олександра Розанова, плетені меблі Миколи Курінного.

В Національному музеї народної архітектури та побуту України зберігається  величезна колекція плетених речей з різних регіонів України.

До речі, на території музею працює майстер-клас по плетінню з листя кукурудзи. З них роблять прикраси та іграшки,  побутові речі, капці та обереги.  Не соромтесь – підходьте . Вас залюбки навчать цьому цікавому промислу.
Особлива увага до  кошиків  – найпопулярніший  витвір лозоплетіння.  Кожна господиня  має на своїй кухні  хоча б одного  кошика: до церкви, до базару, до лісу. Вони мають десятки різноманітних форм, назв та призначень. 


Не менш цікавий вид народної творчості – різьбарство. Ручна робота  різника представляє собою ні з чим незрівнянний виріб, аналога якому немає ні за стилем, ні за манерою виконання. Інколи різні витвори досягають такої витонченості, що порівнюються з мереживом. Це особливо стосується прорізної різьби.

У 18-19  ст. різьблення в Україні досягло найвищого рівня. Різьбленням оздоблювали деталі будівель — одвірки, сволоки, балки, калічники, піддашні дошки, горішні вікна. В інтер'єрі житла різьбленням прикрашали віконниці, одвірки, полички, мисники. Особливу увагу різьбярі приділяли сволоку, який займав більше місця в інтер'єрі. 



І зараз цей промисел  продовжують десятки  майстрів. Всі їхні  роботи самобутні та неповторні.
Згадаємо кілька майстрів , які завітали до Фестивалю.
Дерев’яні музичні інструменти виробляють Володимир Віхренко та Віктор Терещенко, дитячі іграшки – Анатолій Бровченко, Приходько Іван , Дмитро Кудря.
Виділяються філігранною роботою  шкатулки Віталія  Стріленка  та Ігоря Білевича.
На свято завітав найстаріший ложкар  України Микола Римар. Він показував майстер-клас  для всіх бажаючих.

Олександр Титаренко  представив на загальний огляд свої паркові скульптури, які  стали улюбленим місцем для фотографування відвідувачів.

Тож, хто не встиг відвідати Фестиваль, запрошуємо до музею у вересні на Осінній ярмарок майстрів!
Приходьте, і не забудьте свій гаманець – народні вироби того варті!

Наталка Іванченко

Категорія: Мои статьи | Додав: canadaua-news (02.07.2012)
Переглядів: 702

Форма входу

Пошук

Друзі сайту

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0