Правда про «знищені» ікони Національного художнього музею України

Звертаємося до вас із огляду на неоднозначну ситуацію, в якій нині опинився Національний художній музей України.

Останніми днями у засобах масової інформації – газетах, телебаченні, інтернет-ресурсах - публікується  багато матеріалів щодо звільнення директора музею Анатолія Мельника, щодо ситуації з іконами, які постраждали від морозів, щодо дій та реакції Міністерства культури України у ситуації навколо нашого музею і київських музеїв загалом.

Ми намагаємося уважно слідкувати за цим процесом і вважаємо за обов’язок реагувати на неточні, перекручені, а часом – відверто неправдиві відомості про події в НХМУ. Тому хотіли б викласти низку фактів та їх співставлень, аби наразі прояснити ситуацію.

Отже, що чутно.

Після розірвання Міністром культури України контракту з Генеральним директором Національного художнього музею України А.І.Мельником 5 квітня 2012 року, того ж дня на сайті Міністерства культури України та на інших сайтах з’явилась інформація про цю подію.

За інформацією з Міністерства однією з основних причин стало пошкодження ікон з експозиції Музею внаслідок різкого перепаду температури в лютому 2012 року.

Далі, за інформацією, наданою  Міністерством культури, – співробітники НХМУ не звернули уваги на стан ікон і не вжили ніяких заходів щодо їх реставрації, доки в справу не втрутилось Міністерство культури, надіславши до музею спеціальну Комісію (3 березня 2012 року), лише після висновків якої в музеї почали рятувати експонати.

Обґрунтовуючи своє рішення  про зняття директора перед українською громадськістю в інтерв’ю, наданому ЗМІ під час перебування у Львові (6 квітня 2012 року), Міністр культури України повторив дане звинувачення, додавши, що ікони, які він особисто бачив в експозиції (а був він там 30 березня, див. нижче) були «знищені майже повністю». Напевно у якості «жарту» Міністр тоді ж повідомив громадськість, що, мовляв, запропонував би Мельнику свій обігрівач для відновлення музейного клімату. За словами свідків, жах Міністра культури, мало обізнаного з експозицією і експонатами Національного музею, викликав зовнішній вигляд ікони Св. Георгія ХІІ століття, яка обгоріла ще в часи середньовіччя. На щастя, ікона перебуває у кіоті з власним мікрокліматом і від перепаду температури не постраждала.

Тепер – як було.

Працівники Національного художнього музею України, які оглядають експозицію щодня, швидко помітили зміни у стані фарбового шару ікон і вжили негайних заходів по їх консервації і реставрації.

5 лютого 2012 року, після огляду постраждалих ікон, був складений Дефектний акт на ці експонати.

Усього  на реставрацію було передано 15 експонатів категорії збереження «Іконопис».

30 березня - майже два місяці по тому, як факт постраждалих ікон був офіційно зареєстрований, стався візит Міністра культури до музею, на якому відбулося його спілкування з колективом. Перед спілкуванням міністр побував і в експозиції і у реставраційних майстернях музею. Там він не міг не пересвідчитися у тому, що ряд ікон вже відреставрований, а частина ще перебуває на реставрації. Крім того, з вуст Міністра на зустрічі прозвучали слова, що до працівників колективу він не має претензій, а також не має сумніву в компетентності музейних фахівців. 

Під час розмови Міністра культури з Генеральним директором у день розірвання контракту,  у присутності трьох музейних співробітників, і в ході якої Міністр, як він сам заявив, „мав надію змінити свою думку” щодо звільнення з посади А.І.Мельника, питання ікон взагалі не піднімалось.

До усього викладеного слід додати і нехарактерне як на сьогоднішній день звернення громадянина: дехто пан Ейчіс зателефонував на урядову лінію 16 лютого 2012 року, стурбований станом збереження експонатів у музеї. Але лише 3 березня Міністерство культури надіслало в Музей телефонограму цього звернення і з проханням надати відомості про умови збереження. Це співпало з приходом комісії для огляду ікон. 13 березня міністерство запросило в Музею уточнення наданої інформації – усі потрібні відомості, зокрема про  кліматичні спостереження у музеї, були Міністерству надані.   

На наш погляд, бездіяльність музейних працівників у випадку різкого погіршення стану експонатів постійної експозиції було б явищем безпрецедентним. За подібну халатність щонайменше сувору догану мав би отримати і генеральний директор музею, і головний зберігач музею,  і безпосередній хранитель цих експонатів. Натомість,  підчас спілкування з колективом (30 березня) Міністр повідомив, що догана, яку він висловив директору музею Мельнику (догана датується 1 березня 2012 року, у ній не йшлося (!) про інцидент з іконами) ним офіційно знята; головний хранитель та усі інші хранителі музею продовжують виконували свої посадові обов’язки у штатному режимі.

Тим самим Міністерство визнає безпідставність та необґрунтованість своїх звинувачень, щодо інциденту з іконами як у відношенні до А.Мельника, так і до усього колективу.

Утім, слово не горобець – тінь на Музей в цілому, кинута необережними і необґрунтованими заявами самого Міністра культури, лишається тінню…

Хроніка подій:   

23.01.12 – початок реставраційних робіт             

05.02.12   – дефектний акт про ікони

16.02.12   – звернення громадянина Ейчіса В.Б. на урядову лінію щодо невідповідності умов зберігання та експонування музейних цінностей у приміщеннях НХМУ.

01.03.12 – догана директору, в якій не згадувалися ікони

03.03.12 – візит комісії у складі представників Міністерства культури та фахівців Національного науково-дослідного реставраційного центру України, призначеної для огляду постраждалих ікон. Телефонограма Міністерства культури із зверненням п. Ейчіса.

20.03.12 – зняття догани з директора (відповідно до статті 151 КЗпП: «Якщо працівник не допустив нового порушення трудової дисципліни і до того ж проявив себе як сумлінний працівник, то стягнення може бути зняте до закінчення одного року») вже після того, як стала відомою ситуація про ікони

05.04.12 – звільнення Генерального директора НХМУ Мельника А.І. з посади.

Наукові співробітники НХМУ: Леся Толстова, Ганна Коновалова, Данило Нікітін.

Від редакції журналу "Музеї України":