CanadaUA-news

Категорії каталогу

Мои статьи [725]

Каталог статей

Головна » Статті » Мои статьи

Катинь-2 не Биківня! А Козельщина, Путивль, Старобільськ!
Катинь-2 не Биківня! А Козельщина, Путивль, Старобільськ!
У Биківнянському лісі поховано десь 100-120 тисяч жертв комуністичних репресій. Імена 14000 вдалося встановити. Всі інші залишаються невідомими. Вже кілька років ряд громадських і напівдержавних організацій Польщі, відомих радикальною націоналістичною риторикою, гучно стверджують, що у Биківні розстріляно кілька тисяч польських військовополонених, які потрапили у полон у 1939 році. Фактично, Биківню проголосили Катинню-2.
Чи так це насправді?
Директор Музею совєтської окупації, Голова КМО "Меморіал" Роман Круцик категорично стверджує, що ця версія не витримує жодної критики!
-Польські військові утримувалися у спеціальних концтаборах для військовополонених НКВС! - заявляє пан Роман, - Їх місця розташування відомі. До Києва, на допит могли привозити лише невелику частину офіцерів, яких, можливо і розстріляли в Биківні. Така доля могла спіткати і держслужбовців Польщі, етнічних українців, у тому числі, з Західної України. Думаю, їх могло бути кілька сотень. Саме їх могили іноді знаходять під час розкопок! Наскільки мені відомо, польські дослідники втратили сліди десь 3500-4000 страчених військовополонених. Саме їх і намагаються "прописати" у Биківні! Однак, після розслідування журналу "Музеї України", ми вкотре переконалися - це не відповідає дійсності! Могили поляків слід шукати у Козельщині і Путивлі!
Мені, як безпосередньому свідку розкопок у Биківні у 1989 році, відомо про існування поховань людей у польській військовій формі. Я бачив їх на власні очі. На той момент кілька десятків останків. Можливо ця цифра збільшилася в результаті подальших ексгумацій.
У 1989-91 роках, ми передавали особисті речі розстріляних у Генеральне консульство Польщі у Києві. Разом з Наталкою Іванченко відвідали Варшаву, де у Міністерстві справедливості офіційно передали речові докази і дали свідчення про існування могил польських військових у Биківні.
Ми прекрасно пам`ятаємо, що співробітники Міністерства, які розшукували поховання полоненних, на той момент фактично нічого не знали про Биківню. Говорили виключно про Катинь!
Вже згодом знайшлися поховання жертв з Старобільського табору для військовополонених, розстріляних під Харковом.
Як ми розуміємо, повноцінне історичне розслідування страт офіцерів, у Польщі не проводиться вже добрий десяток років.
Лише так ми можемо трактувати розгублену реакцію Посольства Польщі у Києві, спеціалізованих закладів, коли ми з Володимиром Бровком почали публікувати матеріали по Путивльському і Козельщинському концтаборах НКВД.
Організувавши експедицію до Козельщини у Полтавську область, ми зібрали свідчення старожилів, які згадали деталі про табір, польських офіцерів, з небаченими у тих краях шкіряними валізами...
Вирахували ймовірне місце розстрілів - старе глинище цегляного заводу пана Ситника. Провели розвідувальні розкопки - не знайшли нічого...
Маємо свідчення колишньої настоятельниці монастиря, викладені у книзі "Перлина Козельщини" вчителем Г.Сердюком. Матушка згадувала, як прихожани розповідали їй про нічні розстріли польських офіцерів, яких колонами водили до глинища. Чули постріли. Звідти повертався лише конвой... В колонах було до 200 осіб...
Ось де Катинь-2 - селище Козельщина!
Але, за ці роки, там не було жодного польського дипломата, дослідника, громадського діяча!
А саме у розпорядженні офіційної Варшави є найповніший масив документів по Катинській трагедії. Перераховані всі табори, кількість бранців! Підніміть документи по Козельщині і Путивлю - переконаєтеся!
Ми з В.Бровком вирахували ті страшні місця лише з матеріалів, опублікованих у відкритих джерелах! Чим займаються офіційні польські історики, які повинні вести наукові дослідження, а не піаром, дивною пропагандою, зараз ще розпалюють міжнаціональну ворожнечу між польським і українським народами?
Навесні ми збираємося до Путивля. Переконані - зберемо свідчення на підтримку нашої версії і там.
У тих таборах перебувало 4676 заарештованих молдаван. Їх доля після 22 червня 1941 року невідома. Важко довести щось про 6000 громадян Литви, Латвії, Естонії, які згідно дотичних документів були в Путивлі. Не все зрозуміло з евакуацією литовців і естонців з Старобільська у 1941 році...
Ми пропонуємо створити Державну комісію з розслідування діяльності Путивльського, Козельщинського, Старобільського таборів НКВС СРСР для військовополонених. Залучити до її роботи представників всіх шести постраждалих країн. І нарешті встановити істину.
Подібні дії варто здійснити і з розслідуванням фактів розстрілів громадян інших держав у Биківнянському лісі.
Інакше всі оті політичні спекуляції, дешеві піар-кампанії не припиняться ніколи, погіршуючи міждержавні стосунки.
Прийшов час, аби встановити істину!
Хто заважає?
Віктор Тригуб, редактор журналу "Музеї України", учасник розкопок у Биківні, керівник експедиції до Козельщинського табору НКВС СРСР
Категорія: Мои статьи | Додав: canadaua-news (19.02.2012)
Переглядів: 679

Форма входу

Пошук

Друзі сайту

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0