СуперБлондинка з Мінкульту-2. Директор Лаври!

Потрапивши у зону уваги журналістів, Вікторія Ліснича не перестає дивувати громадськість! Можна говорити про якесь визначне, хоч і веселе культурологічне явище! Як можна було ні години не працюючи в культурі, кумедно опинитися аж у кріслі ЗАСТУПНИКА Міністра культури, та ще й почати керувати надскладною музейною галуззю!? Наробивши там щирих дурниць.
Включилися депутати, громадськість, і ми колективними зусиллями врятували те явище від подальшої ганьби, заховавши його у радники Міністра. Скоріш за все, більше ніхто не ризикнув працевлаштовувати кудись такого високоосвіченого кадра. Думали, посидить і кудись зникне...
Як помилилися! Тепер Вікторія аж цілий ГЕНЕРАЛЬНИЙ ДИРЕКТОР! І чого? НАЦІОНАЛЬНОГО КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОГО історико-культурного заповідника!!!

У п’ятницю, 20 січня 2012 р., було достроково розірвано контракт з керівником Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника Громовою Мариною Едуардівною, яка обіймала цю посаду з квітня 2010 р. Офіційною підставою для звільнення стали порушення, виявлені під час перевірок роботи заповідника.

Вже у понеділок, 23 січня 2012 р., колективу заповідника представили нового генерального директора – Лісничу Вікторію Миколаївну, призначену Наказом Міністра культури України № 60/0/17-12 від 23.01.2012 року.

О як пощастило! Особливо співробітникам чисельних музеїв, яких уже неофіційно попередили про черговий намір виселення з Лаври. То для того і потрібен такий незамінимий, а головне безвідмовний кадр?
Хотілося б почути від нашого дорогого Міністра культури якесь тверезе пояснення такого оригінального вчинку. У експертному середовищі поповзли чутки про якусь корупцію...
З якою радістю зустрінуть цю новину депутати Верховної Ради?
А що напише керівник Уряду у відповідь на запити?
Як зреагує Президент України на такі карколомні комбінації просто у серці символічної православної святині?
Постійно хочеться поговорити про наявність якогось розуму, продуманості дій, стратегії.
Але, з ким? І це турбує! За якими критеріями у нас потрапляють у владу?
Громадський комітет порятунку заповідника

А так все починалося у 2011...

БЛОНДИНКА З МІНКУЛЬТУ

Треба щиро підтримати нашого улюбленого Президента Віктора Федоровича Януковича! І допомогти йому у боротьбі з корупцією і непрофесіоналізмом чиновників! Те саме і щодо мудрого і далекоглядного керівника Уряду Миколи Яновича Азарова. Ми, громадськість і журналісти, обіцяємо знаходити слабкі ланки в державному механізмі, звертатимемо вашу увагу, дорогі керманичі, на все те і тих, хто заважає нам всім жити ще краще. Звичайно, ми сподіватимемося, що наше прагнення покращити життя вже сьогодні, буде почуте, а недоліки будуть усунені.

Почнемо з Міністерства культури і туризму.

Але, спершу притча. Уявіть, що Ви захворіли. А до Вас замість лікаря надсилають прекрасну блондинку-бібліотекаря. І вона цілу годину, замість пігулок, розказуватиме Вам вірші з фронтового збірника поезій Олеся Гончара. Погодьтеся, шановні Вікторе Федоровичу і Миколо Яновичу, ситуація дика! Таке навіть уявити собі важко!

А тепер поставте себе на місце бібліотекарів і музейників, керувати якими призначено молоду, красиву блондинку з дипломом медика, яка жодного дня свого життя не працювала не те що у музеї, а взагалі, в культурі!

Сказати, що музейна громадськість обурена не можна. Ми  глибоко обурені! Вже навіть жарт є – чому призначили кардіолога, а не гінеколога?

Перший дебют Вікторії Миколаївни у великій пресі відбувся завдяки її ж ляпу – письменника Олеся Гончара вона назвала поетом. Вибачати таке заступнику міністра КУЛЬТУРИ журналісти не стали. Вікторія образилася і дала відповідь на власному персональному сайті.

«Олесь Гончар належить до когорти українських поетів. Крім прозових творів, його літературна спадщина містить ліричну збірку віршів «Фронтові поезії», про що свідчить Антологія української поезії.

«Мені дуже прикро, що журналісти, які поверхово знайомі з творчістю видатного українського письменника і поета (не побоюсь цього слова) вводять в оману українських читачів і паплюжать ім’я цієї надзвичайно талановитої не лише в прозі, але й поезії людини, намагаючись «висмоктати з пальця» сенсацію», – зазначила заступник Міністра культури та туризму України Вікторія Ліснича.
Слова заступниці Міністра підтверджує шеститомна Антологія української поезії та збірка віршованих творів «Фронтові поезії», видана в 1985 році «Дніпром» зі вступним словом автора.
«Вірші цієї збірки Олесь Гончар писав у часи війни, тому кожний із них пронизаний болем фронтових буднів, щирою любов’ю до Батьківщини та співвітчизників. І було б великим гріхом сьогодні забути ці його творіння й ігнорувати його як поета», – підкреслила Вікторія Ліснича». http://lisnycha.kiev.ua/post/1304

Що тут коментувати? Треба порадити Міністру освіти Д.Табачнику терміново переробити шкільні підручники! Та хай взагалі викинуть того Гончара з програми! Він не здатен конкурувати з російськими класиками!

А взагалі, основний недолік Вікторії у тому, що вона народилася не в Донецькій області! Це взагалі компромат!

Нас дуже здивувала поведінка заступниці міністра під час візиту до Центрального музею Державної прикордонної служби. Вона щиро не зрозуміла призначення музею! Скоріш за все, не орієнтується, що таке пам'ять, фронтова дружба, офіцерська честь, ветеранські спогади… Читайте «Фронтові поезії» Вашого улюбленого поета О.Гончара! Там про це є…

Вікторія навіть не зрозуміла, що своїми діями, словами про те, що Музею прикордонників час звільняти престижні приміщення на Печерську, вона фактично кинула виклик потужній силовій структурі, якою є Прикордонна служба. Всім ветеранам, військовослужбовцям, генералам…

Музей прикордонників – це такий же символ як і прапор. Якщо музей запакують у ящики і вивезуть кудись в провінцію, він перестане бути музеєм! Вже бачили, що сталося з Музеєм Києва! Та чи знає заступник міністра про той музей… І що робити з прикордонниками, які галасливо вийдуть протестувати під Мінкульт? А вийдуть…

Ганебні події відбуваються у всесвітньовідомому скансені – НІЕЗ «Переяслав». Призначили недолугого директора, теж без профільної освіти, досвіду. Відразу знищив музей одягу – запакували в ящики, а приміщення віддали УПЦ МП. Колектив протестує, пише листи, вимагає навести лад у заповіднику, припинити крадіжки, які відразу почалися. А чи взагалі Ви були у Переяславі, пані Вікторіє? Чи хоч спроможні прокоментувати ситуацію? Заповідник, щоб Ви знали, у прямому підпорядкуванні міністерства…

Список питань великий. Просто Ви не зможете дати на них відповіді. Не кожен кардіолог зможе керувати музеями – занадто складна і небезпечна галузь…

Взагалі, для чого Вам цей пост? Це абсолютна не Ваша сфера діяльності! Ви хоч розумієте, що після всіх цих скандалів, Ваша політична кар’єра стрімко закінчиться? Ви опинилися у ворожому, чужому середовищі. І загальними фразами, промовами, прочитаними з папірця, тут не обійдеться…

Скоріш за все, Ви дуже гарна, добра людина, красива жінка. Але, опинилися абсолютно не у тому місці і не у той час! Ну вже попросіться до свого однопартійця В.Балоги – в МНС буде легше пояснити Вашу присутність – медицина катастроф і т.д. Взагалі, рідна партія підставила Вас конкретно…

І прохання до Міністра культури особисто конкретно! Ви ж розумієте, що зараз почнеться у пресі! Доручить займатися надскладною музейною тематикою комусь більш адекватному. Хай той же Ю.П.Богуцький курує… Не ганьбіться самі і не ганьбіть славні українські музеї!

Сумний у нас гумор виходить останнім часом… Чи анекдот…

Дуже хочеться поспілкуватися з приводу веселих кадрових рішень з Віктором Федоровичем і Миколою Яновичем. Громадськість вже оцінила Ваш жарт! Кажуть, що листи Вам вже пишуть, депутатські запити готують. Перше квітня вже минуло!

Музеї заслуговують чогось кращого…

Віктор Тригуб, редактор журналу «Музеї України» (теж нагороджений відзнакою Київського міського Голови, правда почесних грамот від РДА немає…)

2011 рік

Трохи краси для натхнення -

http://lisnycha.kiev.ua/post/category/fotogallery

ЛІСНИЧА ВІКТОРІЯ МИКОЛАЇВНА

 Народилася

15 травня 1978 року в селі Тарасівка Новгородського району Кіровоградської області

 Освіта

Вища

Національний медичний університет імені О.О.Богомольця (2001)

Київський національний економічний університет (2005)

 Науковий ступінь

Працює над дисертацією на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління «Інституційне забезпечення державної політики у сфері культури»

 Нагороди

Подяка Київського міського голови (2006)

Подяка Шевченківської райдержадміністрації (2005)

Почесна грамота Академії медичних наук України (2008)

Почесна грамота головного управління охорони здоров’я (2005)

 Володіння мовами

українська, російська, англійська, латинська

 Трудова діяльність

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2010 р. № 1737-р призначена заступником Міністра культури і туризму України

 1996-2001 – навчання Національний медичний університет імені О.О.Богомольця

 2001-2005 – лікар-кардіолог Інституту серцево-судинної хірургії ім. М.М.Амосова

 2005-2007 – начальник управління охорони здоров’я Шевченківської районної державної адміністрації у місті Києві

 2007-2007 – заступник директора Державного підприємства «Управління з експлуатації майнового комплексу» Міністерства фінансів України

 2007-2010 – заступник директора Державної установи «Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М.Амосова»

З вересня 2011 року перебуває на посаді радника міністра культури України

 Громадська діяльність

Віце-Президент міжнародної асоціації «Біомедична інженерія»

Член вченої Ради Національного інституту серцево-судинної хірургії ім. М.М.Амосова

 Загальний стаж роботи 8 р. 9 м.

Стаж державної служби 4 р. 10 м.