Як директор національного музею у Пирогові ігнорує розпорядження прем’єр-міністра та встановлює у музеї власне законодавство.

         Нещодавно спритні туристичні ділки, щоб створити враження екскурсу у минуле, возили туристів у чорнобильську зону. Час там зупинився у 1986 році… Познайомившись з керівництвом Національного музею народної архітектури та побуту України, розумієш – для них час зупинився значно раніше. Внутрішній світ та світогляд керівництва скансену застиг у початку сімдесятих – моменту здачі  закладу у експлуатацію. Мова не йде про будинки-експонати, багатьом з яких вже за сотню років. Мова йде про методи роботи та про людей, які вперто ігнорують зміни у світі навколо них та агресивно сприймають будь-які новації.

         Кілька років музей архітектури та побуту у Пирогові лихоманить: пожежі, корупційні скандали, незаконні звільнення…  Але проблеми пирогівського етнопарку почалося значно раніше: ентузіасти, що збирали з усієї України безцінні експонати, давно пішли з музею: хтось на підвищення, когось з творців пирогівського етнопарку вже нема на цьому світі… І ось уже багато років музей повільно деградує… Та ще одна проблема, яку потрібно виправляти негайно: в котрий раз не щастить установі на директорів! Попереднього директора, при якому спритний тандем подружжя Кравців (чоловік – заступник директора, дружина – головний бухгалтер) завдав музею збитків на мільйони доларів, змінив персонаж, який на сьогодні сміливо можна назвати гротескним, Павло Федака.

         На короткий час зажевріла надія, що нищення закладу буде зупинено: було змінено трьох заступників, кількість науковців з вченими ступенями збільшилась з одного до п’яти (!) – і це з майже сорока наукових працівників! Але, як з’ясувалося, у нового директора не було на меті щось міняти у старих корупційних схемах. На посаді був залишений головний бухгалтер, інші відбулись легкими рокіровками, а  незабаром, відчувши за спиною потужну підтримку з боку кураторів від НАНУ, Федака почав переслідування працівників, які насмілились мати власну думку… Не хочу переповідати в котрий раз про «подвиги» цього дивного керівника – заборону проводити реставраційні роботи, бездарне витрачання коштів, недопущення журналістів на територію – вся діяльність цього добродія – суцільний конфлікт. Мораль пана Федаки добре характеризує одна з його фраз: коли не вдавалося когось звільнити переслідуванням, залякуванням, він просто звільняв працівників «по беспрєдєлу»: без згоди профспілки, за сфальсифікованими документами. Так от, коли хтось насмілився йому на це зауважити, він відповів: «Позвільняти – а там нехай судяться!»

         Те, що нинішній менеджмент Пирогова нездатний змінити ситуацію на краще, яскраво продемонструвала робота комісії  міжнародних експертів, яку ініціював фонд Ріната Ахметова «Розвиток України». Так от, висновки комісії на двохстах сторінках, де кращі фахівці з усього світу пишуть рекомендації з покращення роботи скансену, настільки не сподобались директору що він та його незрозуміла «рада старійшин» навіть написали відкритого листа Президенту, де скаржились на комісію, на роботу якої самі дали згоду(!). У боротьбі зі склерозом переміг маразм!

         Зрозуміло, що простір для зловживань на території етнопарку є (більш ніж 130 гектарів!), але всьому є межа: після ряду перевірок, протестів профспілки, пікетів «Свободи», та,врешті-решт візиту Премєр-міністру на музей, що зустрів його обідраними призьбами та поваленими тинами, було прийнято рішення про передачу закладу з Академії наук у міністерство культури. Дивно, але директор та його академічна «криша» намагаються зірвати навіть виконання рішення Кабміну: скоро новий рік, а  у нього ще й кінь не валявся: документація не готова, будинки не паспортизовані, земля не оформлена. Але це не завадило пану Федаці за цей час двічі сходити у відпустку (оце нерви!). Так що ж, не виконується наказ Премєра Азарова? Так, не виконується. Але ті, хто уважно слідкував за перебігом подій, зрозуміли: Федака чхати хотів на законодавство та будь-чиї розпорядження. Він уявив себе феодалом, який творить беззаконня на подарованій йому території. Радив би його покровителю пану Жулинському переглянути свою беззастережну підтримку цього начальничка, що втратив відчуття реальності: ця людина притягає проблеми. І незабаром ці проблеми набудуть кримінального означення…

         А що ж з музеєм?  - його потрібно негайно рятувати! Є кілька невідкладних заходів: зміна керівництва, наведення порядку з фінансами, ліквідація корупційних схем, негайна реставрація кількох об’єктів, які найбільше цього вимагають та можуть не пережити зиму. Багато питань до охорони та протипожежної охорони. Врешті-решт, є рекомендації кращих спеціалістів музейної страви та досвід роботи успішних зарубіжних скансенів… Потенціал Національного музею у Пирогові просто неймовірний! Настав час його розкрити. А починати рух у майбутнє потрібно… з сімдесятих років – саме тоді час  розвитку музею зупинився… Отже, хочеться сподіватись, що незабаром наш улюблений Пирогів стане окрасою Києва та еталоном європейських музеїв під відкритим небом!

Вадим Логвінов, редактор сайту «Скансени України»