Фільм UA як інтерактивний музей 

Кіношники і музейники дуже схожі. Вивчають і демонструють різні епохи, розповідають про визначних людей, знаходять, створюють, популяризують унікальні експонати. За великим рахунком, кіностудії є гігантськими інтерактивними музеями. Працюють на вічність.

…Коли я вперше його побачив, мало не вистрибнув з автобуса. Зателефонував приятелю і сусіду, одному з кращих музейних фотографів Сергію Камшиліну за консультацією. Той сказав, що коли вперше побачив – мало машину не розбив! Вибіг обмацав, сфотографував. Але, він не справжній, то макет.

Наш дизайнер, що поруч працює, розповів, що то зробив якийсь бізнесмен-фанат військової техніки.

Дітвора переконана, що його відкопали. Чуток і версій виникло чимало.

Врешті, я особисто вирішив розібратися, хто і для чого виставив на масиві Троєщина макет бойового літака в натуральну величину.

Так  дізнався про існування потужної кіностудії FILM.UA, яка успішно знімає фільми, серіали, розважальні програми. Крім того,Студія власник кількох унікальних колекцій…

Маючи сумний досвід спілкування з менеджерами кіностудії імені О.Довженка, які вимагають офіційного листа з будь-якого приводу, я був приємно здивований, коли  відразу дали номер мобільного директора кіностудії FILM.UA Олега Степурка. Зрозумівши суть мого прохання, пообіцяв подумати і зателефонувати за годину. За півтори, особисто зустрів мене на прохідній.

-В процесі зйомок фільмів на історичну тематику, у нас виникають проблеми з відтворенням атмосфери потрібної епохи, - почав Олег Вікторович, ведучи мене на подвір`я, - Одяг, предмети побуту, техніка, зброя. Щось, як макет літака ТУ-2, ми виготовляємо, щось купуємо, щось орендуємо. Наприклад, ці фашистські вантажівки (показує у куток двору), зробили на базі ГАЗ-51. Маємо воістину унікальну колекцію автомобілів.

Ми підійшли до великого ангару, який відкрив охоронець.

Приміщення буквально забите старими авто! Тут і оригінальний Вілліс, «Чайка», ГАЗ-М1, Опелі, Мерседеси, БМВ різних років випуску. Майже все на ходу, крім антикварної, має і конкретну кінематографічну цінність.

-Іноді ми щось орендуємо на зйомочні дні, іноді купуємо з розрахунком на перспективу, - продовжив Олег Степурко, - Наприклад, недавно закупили нові ДЕУ для серіалу про таксі. Для нас це реквізит, хоча ми прекрасно розуміємо його історичну цінність. Всіма цими справами займаються спеціальні фахівці, з якими Ви зможете познайомитися. До речі, ми почали проводити спеціальні екскурсії для школярів, молоді. Крім цих раритетів вони бачать і процес зйомок популярних телепрограм, серіалів.

-Макет літака ТУ-2 перед студією, став справжньою родзинкою Троєщини! – посміхнулася директор з маркетингу кіностудіі FILM.UA Ірина Победоносцева, до якої ми зайшли, - На його фоні фотографуються, навіть відбулося кілька зустрічей ветеранів!

Такий експонат став би окрасою будь-якого військового музею!

Довідка:   

Літак ТУ-2 також відомий як АНТ-58 та літак «103» (згідно модифікації НАТО: «BAT»- кажан) – двомоторний радянський високошвидкісний бомбардувальник часів Другої Світової війни.

Вперше ТУ-2 здійснив свій виліт 29 січня 1941 року. Впродовж Великої Вітчизняної війни ТУ-2 був другим за значущістю бомбардувальником. За 5 років випущено 800 таких літаків. Екіпаж літака складався з 4 людей: пілота, штурмана, стрілка-радиста та хвостового стрілка. Штурман, вперше у вітчизняній історії проектування бомбардувальників, знаходився в кабіні пілота 

Фронтові пілоти високо цінили ТУ-2 за високу ефективність літака, можливість скидати на ціль бомби великої ваги, потужне оборонне спорядження, легкість в управлінні та високі льотні якості. Так, наприклад, літак можна було легко посадити за умови роботи лише одного двигуна.

Максимальна швидкість: 547 км/год

Висота польоту до 9 500 м

Маса порожнього літака: 8260 кг

Макс. Вага для польоту: 11 600 кг

Озброєння: дві 20-мм гармати ШВАК, три 12,7 мм кулемети УБС

Бойовий запас: 150 патронів на пушку + 750 патронів до кулемету

Фільмографія: «Баллада про Бомбера» (2010-2011р).

Чесно кажучи, аби не макет, мабуть ніколи б не дізнався про існування того фільму. Аж закортіло переглянути…

Відчув себе трохи відсталим у вітчизняному кіновиробництві. А тут відбуваються цікаві процеси! У нас, старих газетних журналістів, нині інтернетників, традиційно іронічне ставлення до колег-телевізійників. Можливо і ревниве. Специфіка професії. Ті, хто пише про кіно, в основному аналізують гру акторів та майстерність режисерів. За кадром залишається багато чого.

Кілька років тому, наша весела міжнародна команда, вже мала дивні переговори з однією продакшн-студією Голівуду, яка хотіла на корню, за смішні, навіть по українським міркам, кошти, викупити права на історію про козацькі регалії, викрадені російською розвідкою в американському музеї і протистоянню провідних спецслужб, куди випадково занесло і наш журнал. То дійсно агресивні акули кінобізнесу, ради наживи готові на все. У порівнянні з ними – наші суперприємні люди! Доброзичливі і відкриті. Але, це так, до слова…

...Разом з завідуючою костюмерним складом студії Іриною Музичук, рушили неймовірною екскурсією цим справжнім інтерактивним музеєм. Інакше не назвеш! Уявіть кілька великих кімнат, буквально забитих одягом різних епох, армій, народів!

-Доводиться враховувати чимало деталей у пошитті одягу! – ділиться пані Ірина, - Особливо у військовій формі. Окрема розмова – нагороди, нашивки. То дуже тонка сфера, зрозуміла лише обмеженому колу фахівців. Найбільше клопотів, як не дивно, приносить звичайна форма рядових солдат. Аби відповідали окопній правді, гімнастерки кілька разів виварюємо, обробляємо розчинами… Деякі елементи генеральської та маршальської форми можуть коштувати і  три тисячі доларів!

Пані Ірина буквально залюблена у свою роботу, ставиться до колекції як справжній музейник. Це для акторів та режисерів одяг реквізит. Для неї то щось високе.

Пишається колекцією старовинних хусток, які цілеспрямовано скуповувала на зйомках у далеких селах. Не у всіх музеях така є!

Костюмерам доводиться вирішувати масу завдань. І притримуватися історичної достовірності, і створювати одягом образ актору. Це вже справжнє мистецтво! Далеко не кожен навіть зрозуміє. Для них це щоденна робота. Мистецтво.

При мені приїхала костюмер з кліпів. Щойно знімали щось з групою ВВ. Зараз якійсь зірці потрібен  оригінальний капелюх. Підібрали кілька варіантів.

Зблизька роздивився мундир радянського маршала. Вражає.

Розгадав і загадку німецьких касок – гарні пластикові копії!

Але, справжньою сенсацією стали ТОЧНІ історичні копії каштетів Гітлера і Сталіна. Замовляли у однієї всесвітньовідомої дизайнерської фірми. Не втримався – приміряв. Згадав, як у Київ з Москви привозили військову виставку, де експонували оригінальну, трохи обгорілу форму фюрера.

-Знала б, однозначно прийшла б! – бідкається пані Ірина, - Цікаво глянути на тканину, пошив, колір. Взагалі, музейні колекції дуже допомагають.

А я зауважив колекцію справжнього взуття тридцятих років ХХ століття. Вже не питав, де взяли.

Гріх називати таке місце складом. Може, збірник колекцій одягу?

За ті кілька годин, що я провів на студії, відкрив цілий новий світ. Якщо абстрагуватися від кінцевого продукту – фільмів, кліпів, зіркової метушні акторів, специфіки бізнесово-виробничих стосунків, то отримуємо готовий інтерактивний музей. Цікавий самим процесом творення. Тут все дійсно неповторне, в русі, непередбачуване. І відчувається вічність. Як у класичному музеї, де тиша і пил століть. Вогонь і лід. Пішли якісь дивні асоціації…

Ось такі перші враження та емоції. Я відмовився від зустрічей ще з кількома цікавими людьми – для одного разу занадто великий масив інформації. Можливо, згодом завітаю ще… Сподіваюся, господарі не заперечуватимуть.

Достатньо виділити маленьку кімнату для офіційного музею студії. Просто, аби в ній почати екскурсію. А далі – скрізь. І буде цікаво!

Вже йдучи вулицею, я піймав себе на думці, що дякуючи кіностудіі FILM.UA, окраїнна столична Троєщина, де крім купи супермаркетів і одного кінотеатру, нічого нема, раптово отримала власний Голівуд, пам’ятник літаку ТУ-2, екскурсійний маршрут, унікальні колекції автомобілів, одягу, майстерні…

Велике кіно – то гарна справа!

Віктор Тригуб, редактор журналу «Музеї України»