Це і є пістоль Мазепи?

Західні аукціони продовжують дивувати експертів. Виник якийсь, не дуже зрозумілий ажіотаж, довкола будь-яких речей епохи Петра І і Гетьмана Івана Мазепи. Відповідно, стрімко злетіли ціни на експонати, які десятиліттями лежали десь на далеких полицях.

Основні покупці – посередники з Прибалтики та російські багатії. У вищих ешелонах, близьких до Кремля,  виникло нове хобі – колекціонувати зброю, прикраси, книги того часу. Інтерес підігріває відверта зацікавленість першим російським імператором нинішнього головного росіянина. Додайте ювілей Полтавської битви, яка стала першою значною геополітичною перемогою оновленої Росії…

З іншого боку, є відчутна протидія патріотів з Швеції.

Ну, а про ставлення до Петра українців, говорити можна дуже довго.

Лише нещодавно почалася публікація позитивних матеріалів про Гетьмана в масовій пресі. Вчені і журналісти розшукують і публікують певні архівні документи, які, як правило, зберігаються в закритих спецхранах Російської Федерації. Велику роботу здійснила історик з Санкт-Петербургу Т.Яковлева, яка знайшла і оприлюднила інформацію про Мазепинські архіви. Видала велику книгу… До тих документів добралися і українські дослідники.

Часопис «Музеї України» вже довгий час іде слідами 234 НЕРОЗПАКОВАНИХ ящиків з матеріалами так званого «Мазепинского дела» - свідченнями соратників Мазепи, документами, речовими доказами. Фігурує Ермітаж, сховища Петропавловської фортеці, деякі інші місця. Після наших публікацій, ящики оббили фанерою, нанесли коротке слово «Яд!» і вивезли. Вже вдалося дізнатися, куди…

Коли тривали безпрецедентні міжнародні пошуки оригіналу шаблі Мазепи, ми змогли отримати певну кількість інформації про закриті спецхрани С-Петербургу, дізналися, що і досі ці заклади знаходяться під патронатом ФСБ. Зрозуміло, і досі на всьому гриф цілком таємно.

То вже інша справа, як українські журналісти з часописів Нова Січ, Музеї України і газети «Блик», отримали секретний інвентарний номер шаблі Мазепи, пробилися до спецхранів Ермітажу, сфотографували їх шаблю Мазепи, яка теж виявилася копією. Нині тривають пошуки оригіналу в Артилерійському музеї і Оружейній палаті Кремля. Ми вийшли на приголомшливі сенсації, розслідування довкола яких продовжуються.

Звичайно, журналісти здійснили і дуже неприємне відкриття – історією в Росії і досі опікуються спецслужби. Є що приховувати… А пригоди довкола пограбування музею Кубанського козацтва в Ховеллі (США), нелегальне вивезення награбованого дипломатично-шпигунськими каналами, гонки спец групи «колекціонерів» Канадою, операції довкола діаспорних архівів, лише підтвердили цю версію.

Дуже швидко ми зрозуміли і роль деяких духовних організацій, які нахабно діють в Україні.

Якщо прихватизація стратегічних заводів, нерухомості, пройшла дуже швидко, то з культовими приміщеннями, особливо давніми церквами, які знаходяться в підпорядкуванні музеїв, у росіян не дуже склалося. Детально виписана аналітиками схема почала давати збої. І якщо замовні вбивства, кримінальні підстави, пожежі, нахабні захоплення промислових підприємств, сприймалися суспільством як бізнесові розборки, то якось пояснити ці бісівські схеми стосовно храмів і музеїв просто неможливо.

Люди, які живуть в Україні, а працюють на інтереси зовсім інших країн і структур, взяли на себе занадто завищені зобов‘язання. Протягом 2007 року, вони втратили все, що могли і навіть більше.

При цьому, роблять вигляд, що нічого такого не сталося. Це на їх думку. Зовсім інші «мнения» виникли в Кремлі. Там люблять вивчати поразки. Відповідно, замінили «смотрящих», які проаналізувавши ситуацію, прийшли до дуже невтішних для декого висновків. Найближчим часом відбудуться помітні кадрові зміни. На всіх рівнях.

Аби показати всю недолугість нинішніх лідерів, організується кілька мікроскопічних, але символічних поразок. Моська переможе Слона. Пару раз. Зрозуміло, це спровокує різку реакцію, і до керівництва проросійських структур в Україні прийдуть трохи інші люди. Слід нагадати, що нове покоління читало інші книги і виховане на інших філософських концепціях. Як виявилося, книги Г.Климова є настільними, для переважної більшості нинішніх офіцерів російських спецслужб середньої ланки… І не тільки…

Достатньо почитати про так званих вихрестів, сексменшини та інших, а потім навіть побіжно проглянути досьє на керівництво деяких структур в Києві, аби зрозуміти причину поразок. І дуже нахабну поведінку… Дегенерати обіклалися дегенератами, створивши потужну касту, яка вже не здатна на боротьбу на сучасному рівні. Якщо система не спрацьовує, її очищують…

Тому, знову говоримо про Полтавську битву. Вірніше, зброю.

Завдяки підтримці отамана Американського козацтва Сергія Цапенка, ми вже розповіли про козацьку шаблю часів Полтави. Неймовірний екземпляр, проданий за шаленні гроші в Росію.

Прийшов час представити унікальний пістоль, який належав козацькій старшині, а може і самому Мазепі.  Унікальна річ! Таких лотів давно не було на великих торгах!

У козацькі часи, у росіян, за цей пістоль можна було виміняти три великих села з усім кріпацьким населенням!

Є клеймо! Майстер Алі-Хан, Бахчисарай, початок ХУІІІ століття. Золотарство – Східна Україна (майстер невідомий). Кремнієво-ударний замок. Ствол – Дамаск. В оздобленні перламутр, срібло, кістка, вишневе дерево. Все у відмінному стані.

Ціна – дуже зависока навіть для Америки. Тому, продано до Москви.

Полтава, Петро І… Мода… Піде на подарунок.

Як завжди, журнал «Музеї України» отримав серію прекрасних фотографій. Спасибі і на тому.

Насолоджуйтеся! Вивчайте! Аналізуйте!

Часопис продовжує діяльність!

Віктор Тригуб, редактор журналу «Музеї України» для агенції «CanadaUA-news”