Бо кожен, хто робить лихе, ненавидить світло і не приходить до світла.
Євр. 3:19
Къ тебе, обольщенный, несчастный русскiй народъ…
Патріярх Московський Тихон, 1919 рік
Господь Всемилостивий і Щедрий у дарах Його для кожного народу, для кожної нації. Всевишній щедро обдарував і український народ незліченними природними багатствами: багатими надрами, щедрою плодовитою землею, прекрасними кліматичними умовами (бо не можемо прирівняти до нас Росію зі сніговою пустелею і 50-градусними морозами або Єгипет, де 96% території – пустеля Сахара).
Наш народ щедро віддячує Богу за його дари і ділиться своїми щедротами з сусідами, близькими й далекими. Як згадував у одному із своїх виступів учений Дмитро Степовик, що за 1000-річну історію Православ’я в Україні наш народ ніхто не може звинуватити в поневоленні чужих народів і земель, в работоргівлі, гладіяторстві, бо ми споконвічно жили в рамках християнських законів та християнської моралі. Це було немовби даниною Богу й людству за його щедроти до нас, а чесний хліборобський труд і віра тільки облагороджували нашу землю.
Михайлівський золотоверхий собор у Києві, один із відоміших храмів УПЦ Київського Патріярхату
Але сатана-антихрист чатує біля людського порога день і ніч. Хоче дочекатись миті, коли ослабне віра людини чи цілого народу. Намагається зіштовхнути з Божої дороги на манівці, вклинити між народом недовір’я, ненависть, роздори та вічні суперечки. Так сталось і в нашому народі.
В часи, спричинені татаро-монгольським нашестям, частина духовенства Київської Русі відійшла від Матері Церкви – Київської Митрополії, порушивши канони Вселенського Православ’я і зробивши розкол нашої Церкви, руського народу і Київської Русі. Від того часу і на віки почалися суперечки між двома частинами руського народу.
Гординя отатарених князьків тодішньої Московії, як чума, передалась і їхньому духовенству. Це мало фатальні наслідки для Київської Держави і руського народу та призвело зрештою до створення двох держав: України та Росії.
Майже півтора століття чекала Київська Церква повернення в своє лоно розкольників та терпеливо і скромно сподівалась, що спокушене сатаною духовенство одумається і не допустить розколу народу, повернеться обличчям до Києва. А коли час довів, що вони одержимі злим духом і не здатні цього зробити, нам довелось змиритись заради християнського миру, в надії на кращі часи.
Так новостворена Московська Митрополія, одержима сатанинським духом озлоблення і неправди, все більше віддаляла себе від Києва, налаштовуючи, відповідно, й народ. Ними оволодів дух гордині, особливої ілюзорної манії величі, бажання представити себе ІІІ Римом, законним і єдиним спадкоємцем Київської Русі, і все це за рахунок досягнень християнської моралі, духовності, науки, культури, добробуту народу, а тільки азійщиною, нахрапом, загарбницькою імперською політикою.
Московська Церква стала розмінною монетою в руках князьків, бояр, російських царів, потім Політбюра КПСС, НКВД, КҐБ, а сьогодні – правонаступників цих абревіятур, що існують під назвою РПЦ та її відділу в Україні – УПЦ МП.
Їхня хвороблива брудна імперська політика впродовж століть призвела до нищення і завоювання десятків народів і держав, приниження і рабства власного російського народу, бажання завоювати цілий світ.
У цих чорних справах Московська Церква використовувалась як особливий відділ жандармерії, НКВД, КҐБ, або як Троянський кінь, для прикриття завойовницької суті імперії. При цьому імпреія не жаліла свого народу, гноблячи і винищуючи його віками, не даючи йому жодної участі в контролі над державою та Церквою.
Та, повернувшись до сивої давнини, бачимо, як по-батьківськи відносилась Україна – правонаступниця Київської Русі, до Московії, благаючи Бога за неї і сподіваючись примирити та знову об’єднати під своїм омофором руський народ. Це зусилля відновлення Русі мали трагічні наслідки для України. Так, Богдан Хмельницький, уклавши з Росією Договір дружби, заради відновлення нашого древнього народу і православної віри, замість набагато вигідніших договорів з Польським королівством чи Османською імперією, які йому пропонувались, наразив український народ на велику небезпеку.
Що вийшло з цього, бачимо і жахаємось по сьогоднішній день. Азійський сатанинський дух Московії перекинувся на Україну. Москва підім’яла силою, брехнею і наглістю наш народ, потім нашу Церкву, принісши нам рабство у вигляді кріпацтва. Мільйони українців були вигнані зі своїх земель, щоб завойовувати та освоювати нові території для Росії. А коли, попри всі зусилля, Московія не змогла зламати дух українського народу, то почала створювати штучні голодомори, в яких винищили 15-20 мільйонів українців, розв’язали Другу Світову війну, основний тягар якої ліг на Україну. При цьому, з особливою жорстокістю винищувалось духовенство, вбивалась тисячолітня віра наших людей, нищились древні святині, які були прикрасою і пам’ятками історії людства, наші древні рукописи й книги.
А як боронився український народ – батько Росії? Терпів, молився до Бога за них, і вчив їх грамоті і науці, бо без навернення до батьківської віри і просвітлення в їх умах не бачив способу їх змінити. Впродовж віків наші вчені мужі і пастирі йшли на самопожертву для їх спасіння, вірою й правдою служили їм, вчили добру цей народ (більше половини святих Російської Православної Церкви були українцями, святість і християнські подвиги їх мусила визнати навіть така страшна й реакційна Російська імперія та їхня підкаблучна Церква. Та й досьогодні вивезені впродовж століть мільйони рабів-українців канвою утримають Росію, не маючи достойних людських прав і свобод).
Підступність і фарисейство були і залишились основними рисами діяльності сучасних РПЦ і УПЦ МП. Їхня діяльність не змінилась до цього часу, особливо шовіністичною і гнобительською вона є по відношенню до Українського народу і Української Церкви. Так, прикладом їхньої страшної суті можуть слугувати події в місті Ноґінську Московської області, де в 1997 році був розгромлений єдиний на всю Росію Духовно-Просвітницький Центр УПЦ Київського Патріярхату з Богоявленським собором, монастирем, бібліотекою, що збудували віруючі люди на чолі з митрополитом Адріяном. Це єдиний Український Центр на всю 30-мільйонну українську діяспору в Росії. Тоді як УПЦ Московського Патріярхату привласнила собі в Україні майже всі святині нашого народу, на жаль, вона не замислюється, як християни повинні повернути захоплене та загарбане.
Але страшніше інше. Від часів відділення від Русі Московська Православна Церква проводить тонку політику на винищення українського та російського народів, виховує ненависть між ними (таким 
елементарним прикладом, одним із мільйонів, може слугувати випуск і розповсюдження по храмах Росії брошури з най ганебнішим паплюженням Тараса Шевченка та українського народу [Протоиерей Иоанн Чернавин. Т. Шевченко и его религиозно-политические идеалы. М., 2002, Издательство Крутицкого подворья//Общество любителей церковной истории.] – і це в час проголошення „Року України в Росії”!
Голова т. зв. Української Православної Церкви Московського Патріярхату В. Сабодан навчає громадянина Л. Кучму ставити свічку
Щоб не дати відновитись Українській Державі, по своїх храмах УПЦ МП паплюжить українську мову, обзиваючи її безбожною, сатанинською, безблагодатною.
Але, як кажуть у народі, на всяку хворобу є свої ліки. Господь не полишає Український народ своєї благодаті, дає нам великих духовних провідників, які силою свого розуму і віри ведуть нас до Бога, як колись вів Мойсей народ Ізраїльський. Таким духовним керівником України є Святійший Патріярх Київський і Всієї Русі-України Філярет. Він зміг зберегти свою руську паству і провести її через десятиріччя комуністичного терору та гонінь на Церкву. Святійший Патріярх настановляє всіх 
вірних нашої Церкви молитись, терпіти, вчитись віри і нести Слово Боже з Любов’ю до братів РПЦ. Він наділений титанічною енергією, яка дає сили і наснаги в його нелегкій щоденній праці для свого народу. За дуже короткий термін він відновив по всій Україні Церкву, започатковану Святим рівноапостольним великим князем Київським Володимиром, переклав і видав на українській мові богослужебну церковну літературу. Та одним із найбільших досягнень сьогодення є видання Святішим Патріархом Філяретом українською мовою Закону Божого для сімї та школи, великим накладом, та безкоштовне його розповсюдження серед українського народу. Це свята справа, бо коли буде зрозуміла суть віри та історична правда народним масам, коли люди проникнуться духовним знанням, тоді РПЦ з її відділом УПЦ МП розтане, разом зі своєю брехнею, як лід на сонці. Вони вже не зможуть більше заплутувати та тримати в тенетах ворожості братні український та російський народи.
Святійший Патріярх Філярет зі своїми високоосвіченими архіпастирями, духовенством, вченими ведуть лінію по об’єднанню всіх християн України, бо це тільки сприяє зміцненню нашої Держави.
На світлині: Святійший Патріярх всієї Русі-України Філярет
Миколай СРІБНЯК
протоієрей