По Вишгородському
кільцю
 Погода не радує.
Сірі дні, тумани, дрібний дощ. І настрій відповідний…
Аби не впадати в
депресію, яку ще провокує і безглузда політична істерія, ми вирішили
організувати прес-тур основними музеями Вишгородщини. Директор Національного
музею-заповідника «Битва за Київ у 1943 році» Іван Вікован, прислав музейний
автобус. Похмурого ранку кілька журналістів загрузилися в Газель і рушили
назустріч новим враженням.
Чесно кажучи, я
особисто ніколи не відвідував аж чотири музеї Вишгородського району протягом
дня. Рекомендую – розкішний тур вихідного дня для родини, компанії друзів,
школи, корпоративного виїзду фірми…
Отож, першим
пунктом став новий Історичний музей у Вишгороді. Ми занурилися в епоху
Київської Русі, згадали княгиню Ольгу, оглянули прекрасну виставку
А.Заліської-Дернової.
Поруч, на вулиці
Межигірського спасу – Музей гончарства.
Саме тут вцілів
єдиний у Європі гончарний горн Київської Русі. Виставлені археологічні
знахідки, продукція Межигірської фаянсової фабрики, цегельних заводів. Під
Вишгородом – унікальні глини! За царя білу глину продавали в Європу за золото…
Переїхали у село
Нові Петрівці. Саме тут колись був легендарний Межигірський монастир, а нині
живуть аж два кандидати у Президенти України…
Перша зупинка –
Музей слідопитів Володимира Даниленка, створений на базі колекції «Іржаве
обличчя війни» при часописі «Музеї України». Ми оглянули фрагмент гусениці
невстановленого німецького танку, колекцію…
Генерал-полковник
козацтва Петро Аброскін, вручив В.Даниленку універсал про присудження звання
полковника козацтва і диплом академіка Міжнародної академії козацтва.
За кілька хвилин
ми були у Національному музеї-заповідника «Битва за Київ у 1943 році». Оглянули
експозицію. Відбулася маленька прес-конференція. Іван Вікован теж став
академіком МАК. Гарне слово сказав сільський Голова Радіон Старенький.
Журналісти
сфотографували деталі німецького танку, знайденого під Ясногородкою Миколою
Петровим, командиром пошукового загону імені генерала Ватутіна. Після дискусій
і вивчення каталогів, зійшлися на тому, що то залишки Панцерника. Не то ІІІ, не
то ІУ…
Завершенням туру
стала розкішна юшка, фірмова картопля по-петрівськи, маловідома, але гарна
горілка «Дніпровська хвиля»…
Сірий буденний
день непомітно перетворився на яскраве свято! Отримали незабутні враження,
дізналися багато нового.
Вже повернувшись
до Києва, наша дружна ватага, не поспішала розходитися – піймали якусь хвилю.
Заїхали в редакцію Інтернет-видання RT.KORR. Вручили редактору Дмитру Федоренку звання
полковника. Розчулений Дмитро накрив стіл… Потім поїхали в кафе…
Мандрівка
вдалася!
Поки політично
активні громадяни витрачали життя на політичні лохотрони, ми співали пісень і
говорили красиві тости. Одного з них, у виконанні священника і журналіста
Богдана Дуботовка зацитую.
«Високо в горах,
паслася отара овець. І був там дурний баран. Тихо відбився він від отари. І тут
його схопив великий красивий орел. Підняв він барана до неба. І тут це побачив
мисливець та вистрілив, поціливши орла. Орел впав додолу. А баран полетів далі…»
. (За влучні постріли і Партію снайперів – відмітили друзі!).
Половину
наступного дня всі телефонували одне одному з подробицями – як їхали додому.
Потрібно частіше
зустрічатися! Відвідувати музеї. Життя таке коротке!
Віктор Тригуб,
журнал «Музеї України»
Київ-Вишгород-Нові
Петрівці
| 
