До загадок Лютізького плацдарму

Розпеченого липневого дня ми зібралися в Музеї слідопитів Нових Петрівців. Директор музею, досвідчений пошуковець Володимир Даниленко продумав маршрут. Кращий музейний фотограф Сергій Камшилін перевірив апаратуру, а його донька з цікавістю роздивилася виставку «Іржаве обличчя війни».

Так розпочалася експедиція «Таємниці Лютізького плацдарму»!

І на двох бойових Жигулях ми вирушили в ліси і села легендарного плацдарму.

Перший пункт – село Старі Петрівці. Тут зусиллями сільської Ради і ентузіастів, створено оригінальний Музей історії села. Експозицію розгорнуто прямо у модернізованому будинку культури. Музей ще наповнюється, але подивитися вже є на що. Нашу увагу привернула стилізована діорама, під якої, в піску, розміщено знахідки з місць боїв…

-В наших краях практично скрізь велися бойові дії, - розповів керівник пошукової групи імені генерала Ватутіна Микола Кузьмич Петров, показуючи нам невелику власну колекцію, - Загинули десятки тисяч солдат. Ховати їх було ніколи і нікому. Тіла просто прикидали землею у воронках і окопах. Наша група знаходить останки, намагаємося встановити імена, організуємо перепоховання…

Вже разом ми поїхали на Лютіж.

 В селі Демидів вціліло два ДОТи. Один з них напівзатоплено. На жаль, попри всі наші зусилля, пробитися до них не змогли. Територія огорожена. Охорона, отримавши наказ, нас не пропустила…

-Чимало об‘єктів з Лінії оборони Києва, Лютізького плацдарму, опинилися у приватній власності, - говорить В.Даниленко, - Доступу туди вже нема! Нові власники хазяйнують на власний розсуд, не розуміючи, що тут гинули солдати, а їх кістки буквально на поверхні…

До речі, біля розкопу, де місяць тому Володимир Васильович знайшов направляючі рами установки «Катюша», про що з нашої подачі багато писала преса, вже обладнали місце для пікнічків. Скоріш за все, там повністю загинув екіпаж… Хоча, останків поки-що не знайшли. Між тим, любителі «активного» відпочинку на природі, видно пишаючись тим, що дізналися про цю точку, використовують розкоп як звалище для порожніх пляшок і сміття… Сумні реалії…

Залишки Катюші, зусиллями пошуковців і музейників, перетягли в надійне місце. Днями, якщо не підведуть спонсори, переправлять до музею «Битва за Київ у 1943 році»…

Проїхалися ми і древнім селом Козаровичі…

Вже можна сказати, що експедиція впритул наблизилася до легендарного Озера трофейної зброї. У 1943-44 роках, почався організований збір залишків пошкодженої техніки, зброї, боєприпасів, амуніції… Все, що не підлягало відновленню, скидали в одне з глибоких місцевих озер. Вирахували кілька подібних водойм. Якщо все підтвердиться, спробуємо залучити неформальні клуби аквалангістів, аби провести підводну розвідку.

Члени експедиції дуже сподіваються знайти місце падіння німецького і радянського літаків.

Є інформація про затонулий танк…

-Ми будемо офіційно шукати три з половиною місяці, - повідомив керівник експедиції «Таємниці Лютізького плацдарму» В.Даниленко, - Дуже велика і складна територія. Існує чимало версій і легенд, які слід перевірити. Наше головне завдання – знайти перспективні місця, провести дослідження, оцінку. Можливо, встигнемо почати розкопки. У будь-якому разі, результат буде! Будемо раді будь-якій допомозі! Адже, робота важка, потрібна всіляка підтримка! Від бензину, до металодетекторів…

Ліси обабіч дороги, сухі і розпечені. П‘янко пахне сосна і трави. Важко навіть уявити, як пошуковці витримують у таких умовах. Адже, в ліси вони йдуть на кілька днів! Їм доводиться не просто прогулюватися, а досліджувати грунт щупами, прослухувати металодетекторами, вести розкопки.

-Я дуже вдячний членам чисельних пошукових загонів, ентузіастам вивчення бойових дій оборони і звільнення Києва! – заявив директор Національного музею-заповідника «Битва за Київ у 1943 році» з села Нові Петрівці Іван Вікован, - Саме завдяки їх діяльності, експозиції музею поповнюються унікальними експонатами. Спільно з місцевою владою, ми організуємо урочисті перепоховання останків невідомих солдат на меморіалах. Закликаю всіх небайдужих підтримували пошуковий рух, у тому числі, матеріально!

Члени експедиції оглянули нові експонати музею.

Потім був древній Вишгород. Державний історико-культурний заповідник. Його директор Ірина Пироженко, яка теж сприяє експедиції «Таємниці Лютізького плацдарму», вкотре наголосила, що Вишгородський край має славну тисячолітню історію.

-Крім знахідок періоду Великої Вітчизняної війни, пошуковці можуть знайти речі епохи Київської Русі, козацтва, Межигірського монастиря! – нагадує Ірина В‘ячеславівна, - У нас активно діяла Межигірська фаянсова фабрика, цегляний завод… Якщо будуть траплятися якісь речі того періоду, особливо, кераміка, запрошуйте наших співробітників, привозьте знахідки до музею!

Разом з І.Пироженко ми виїхали на мальовничі кручі Вишгорода, де якраз розгорнули намети члени Ордену Золотого Єдинорогу – клубу історичної реконструкції. Ентузіасти планують спорудити фрагмент древньої оборонної споруди, провести невеликий фестиваль. Але, головні події розгорнуться на день міста… Повідомимо про це пізніше, буде цікаво!

Отже, пошукова експедиція «Таємниці Лютізького плацдарму» стартувала офіційно. Кілька груп ентузіастів, згуртованих довкола Музею слідопитів у Нових Петрівцях, щодня, якщо дозволить погода, будуть вести цілеспрямований розшук. Журнал «Музеї України» висловлює вдячність Новопетрівській сільраді, Національному музею-заповіднику «Битва за Київ у 1943 році», Вишгородському державному історико-культурному заповіднику за підтримку!

Закликаємо комерційні і державні підприємства, установи, підтримати експедицію фінансово чи матеріально!

Хто, як не ми самі!?

Чекайте нових повідомлень!

Віктор Тригуб, редактор журналу «Музеї України», координатор пошукової експедиції «Таємниці Лютізького плацдарму»

Фото - Сергій Камшилін