До 300-річчя Полтавської битви влади Полтави обіцяють реконструювати Полтавський меморіально-літературний музей Панаса Мирного.
Про це УНІАН повідомили в прес-службі міськвиконкому Полтави.
"300-річчя Полтавської битви - дата, яка примушує владу вирішувати цілий комплекс проблем: від розширення готельної інфраструктури до впорядкування. Серед іншого увагу приділяють і стану закладів культури, якими славиться духовна столиця України. Так, виконавський комітет Полтавської міської ради ухвалив рішення щодо реконструкції Полтавського меморіального для літератури музею Панаса Мирного", - сказав представник прес-служби. За його словами, планується спроектувати і відновити огорожу, очистити ставок, провести ремонт приміщення.
Для розробки проектний-кошторисної документації на ці цілі міська рада виділила 19,5 тисяч гривень.
Довідка УНІАН. На околиці Полтави розташована садиба-музей класика української літератури Панаса Мирного (Панаса Яковича Рудченка). Це одноповерховий дерев`яний побілений будиночок. Садиба-музей Панаса Мирного - одна з багатющих в Україні. Близько тисячі предметів, книг, фотографій і документів розміщені в семи кімнатах будинку письменника. У музеї зберігаються понад 150 рукописів Панаса Мирного і його брата Івана Білика (Івана Яковича Рудченка), разом з яким написаний великий роман "Хіба ревуть волі, як ясла повні?", понад 280 листів епістолярної спадщини письменника і його сім`ї, перші видання творів Панаса Мирного, спогаду про нього сучасників, частина архіву журналу "Рідний край".
Музей почав роботу в 1940 році. Більше 20 років музеєм завідував син письменника – Михайло Панасович Рудченко.
У 1951 році у дворі садиби перед будинком був встановлений пам`ятник Панасу Мирному - бронзовий бюст письменника на постаменті з лабрадориту.
У 1962 році М.Рудченко передав державі будинок, меблі, всі особисті речі Панаса Мирного і членів його сім`ї. У 1989 році в новому приміщенні відкрилася літературна експозиція.
Будинок Панаса Мирного пам`ятає голоси Лесі Українки і Олени Пчілки, Михайла Коцюбинського і Василя Стефаника, Гната Хоткевича і Володимира Самойленка, клавіш фортепіано стосувалися руки Марії Заньковецької і Миколи Лисенка. Звідси Панас Якович ходив у центр міста на службу в Полтавську казенну палату. Тут 28 січня 1920 року на 70-му році життя письменник закінчив свій земний шлях.