Іржаве обличчя війни – є Музей слідопитів!

Суспільство забуло про «червоних» слідопитів, пошуковців, які багато років встановлюють імена загиблих солдат, ведуть розкопки…

-З кожним роком працювати все важче! – говорить пошуковець Володимир Даниленко, - Адже, все тримається на ентузіазмі… Зроблено чимало… Хотілося б, аби про рух слідопитів знало більше людей…

Так і виникла ідея створення Музею слідопитів.

Сказано – зроблено.

На базі колекцій членів кількох пошукових загонів, розгорнуто експозицію «Іржаве обличчя війни», яка стала основою Народного музею слідопитів.

На жаль, ніякої підтримки ніхто не надав. Хоча, формується благодійницька рада, яка, сподіваємося, якось допоможе у майбутньому…

-Зібрано унікальні експонати, які навряд чи зможете побачити у офіційних військових музеях! – переконаний директор Музею слідопитів, депутат Новопетрівської сільради В.Даниленко, - Всі ті речі знайдено на місцях колишніх боїв. Ніякої загрози всі ті колись смертоносні штуки не мають. Все безпечне, може експонуватися у будь-якій аудиторії.

-Ми давно думали, як виставити знахідки пошуковців для загального огляду, - розповів редактор журналу «Музеї України», один з ініціаторів створення Музею слідопитів Віктор Тригуб, - Адже, більшість колекцій є не форматними для державних установ. Купа гнилого залізяччя не зацікавить масового відвідувача. Тут всі речі автентичні, вірно служили солдатам, були в бою. Спершу вирішили зробити виставку «Іржаве обличчя війни». Максимально наблизили її до суворих реалій пошуковців – схрони, гаражі… Але, експонатів було так багато, що ми зрозуміли – можна замахнутися і на маленький екзотичний музей. Мабуть, це нам вдалося…

Музей розміщено на другому рівні звичайного гаражу-майстерні, під навісом, в клуні…

Все залишається так, як було багато років пошукової діяльності Володимира Даниленка.

Тут і траки від різних танків, колеса від військових возів, частини різних механізмів, стрілецької зброї, патронів, гранат, мін, бомб…

Все знешкоджено, розряжено, вичищено.

Особисто мені в цій виставці багато чого не зрозуміло. Але, я спостерігала за реакцією чоловіків – відтягти від всіх отих іржавих деталей неможливо… Щось розглядають, крутять в руках… В принципі, досить незвично бачити чоловіків на показах мод і виставках квітів…

Музей слідопитів має дуже чітку чоловічу спрямованість! Жінкам там робити абсолютно нічого! Та і чоловіки  не всі. Лише ті, хто має військовий досвід, цікавиться технікою, мілітарною історією…

Я не розумію, як можна півгодини тягати бронеплиту з якогось незвичного кулемета з пробоїною від снайперської кулі. Чи розглядати повністю іржавий наган? Або вдивившись в остатки фашистського літака, волати про те, що вони були з інжекторними двигунами… Хтось годинами дивиться на радянські і нацистські листівки, плакати…

Чоловічої логіки збагнути не вдається. Бути жінкою простіше…

Музей має статус народного. Діє як відділ археології журналу «Музеї України». Ніяких відвідувачів, крім журналістів і фанатів-дослідників, не приймає. Як стверджують організатори – тимчасово. Завершується формування експозиції, опоряджувальні роботи. Зрозуміло, катастрофічно не вистачає коштів. Але, при затвердженій концепції, ніякого лоску наводити не будуть демонстративно – максимальний реалізм.

-Ми підтверджуємо імідж музейного села! – заявив Голова Новопетрівської сільради Радіон Старенький, - Крім Національного музею-заповідника «Битва за Київ у 1943 році», маленької етнографічної садиби «Хата Савки», маємо третій музей – слідопитів! Прикметно, що В.Даниленко отаман місцевого козацтва, депутат сільради. Можливо, в недалекому майбутньому, знайдемо окреме приміщення. Я лише вітаю подібні ініціативи!

-Володимир Даниленко здійснив моральний подвиг – знайшов останки майже 300 радянських солдат, які вважалися невідомими! Саме він відкопав залишки «Катюші»! – захоплюється директор Національного музею-заповідника «Битва за Київ у 1943 році» Іван Вікован, - Чимало його знахідок в фондах і експозиціях нашого музею. Зрозуміло, Народний музей слідопитів не може конкурувати з нашим. Він створений саме для тих, хто цікавиться історією Великої Вітчизняної, пошуковців, фанів старої бойової техніки. Ми всіляко будемо підтримувати цю ініціативу!

Один з кращих музейних фотографів Сергій Камшилін вже зробив маленьку фотосесію виставки «Іржаве обличчя війни». Деякі знімки можна побачити на сайті Музею слідопитів. http://sledopit.do.am/

Цікаво, що ще до офіційного відкриття, до музею почалося замасковане паломництво. Депутати, дипломати, історики, пошуковці, журналісти прагнуть побувати у цьому екзотичному закладі.

-Пишіть на електронну скриньку журналу «Музеї України»! – втішає В.Даниленко, - Ми постараємося зробити все, аби всі охочі побачили виставку «Іржаве обличчя війни». У нас все безкоштовно! Просто узгоджуйте час візиту! Ми можемо приймати групи не більше 10 чоловік! Ще раз підкреслю: наш заклад має ексклюзивно-екзотичну спрямованість! Лише для цінителів! В країні дуже багато масових військових музеїв, тож вибір є! У нас все інакше!

Організатори Музею слідопитів підкреслюють його некомерційність. Все створено від душі як пам‘ять про війну і людей, які багато років розкопують траншеї, працюють в архівах.

Мабуть, це добре, що в Нових Петрівцях створено ще один, хай і маленький, музей. А не черговий кабак чи магазин…