Секс-скандал по легенді про козацький прапор

Чому львівський музей не вивчає, не реставрує і не виставляє символічний експонат? Або «Музеї України» знову проти благовірного фонду другої дружини третього гаранта

Живемо цікаво! Ось нещодавно оприлюднили фото морського козацького прапора з спецхрану Ермітажу. Дізналися, що подібний прапор, можливо і оригінал, зберігається в фондах Львівського історичного музею. Створили красиву легенду. Опублікували фотографії. Навіть визнали цей факт кращим музейним відкриттям року. Між іншим, за погодженням з керівництвом ЛІМ! Після кількох публікацій, сотні тисяч людей дізналися про козацькі прапори, спецхрани…

Здавалося, все було добре. Історія обросла подробицями, про неї багато писали, знімали сюжети. Ми навіть пробували знайти спонсора для проведення фахової експертизи, аби зрозуміти вік полотна, визначити його автентичність. На жаль, невдало – криза. Прапор так і залишився гнити у закапелках, почав розповзатися – невідомо хто і для чого, прибив з одного боку целофанову плівку.

Зрозуміло,  крім експертизи потрібна термінова реставрація, нормальні дослідження. Журналісти отримали запевнення, що прапор буде вивчено, відреставровано, виставлено для огляду. Зрозуміло, на все потрібен час…

Ми вже якось і забули про ту пригоду. Раптово, напередодні Дня музею, мабуть замість вітання, на сайті Музейний простір, що контролюється благовірним фондом улюбленої другої дружини третього гаранта, виникає стаття Ольги Перелигіної, головного зберігача Львівського історичного музею, з промовистою назвою «Секс на благо України»!   Це замість того, щоб виділити пару тисяч гривень на експертизу прапора! Авторка у робочий час, можливо кілька тижнів, шукала і вивчала всі мої матеріали, робила цитати і цілі наукові посилання. Людині явно нічого робити…І автор - стипендіант благовірного фонду! Їм здається по 200 грн. на місяць платили... Але, це вже питання до керівників ЛІМ про трудову дисципліну і напрями НАУКОВИХ досліджень співробітників…

Найбільше нас насмішили дрібні інтриги деяких співробітників благовірного фонду другої дружини. Дуже це все нагадує підленьку помсту.

За кілька тижнів до цього, керівництво згаданого сайту, звернулося до редакції журналу «Музеї України» з проханням-вимогою безкоштовно розмістити рекламу чергової піар-акції. Свого часу ми вже щиро і безкоштовно рекламували цей не бідний фонд, що має не дуже зрозуміле, але потужне фінансування. У нагороду отримали запрошення до модного НІЧНОГО КЛУБУ, де рікою лилося дороге вино, а на фоні розкішних інтер‘єрів, бідних музейників нагороджували грамотами і дрібними грошовими купюрами. Кажуть, десь там і стриптиз класний… Перша премія склала 10 тис. грн. А фуршетік потяг, за цінами закладу, тисяч на 20… Це так, до слова…

Отож, цього разу ми ввічливо послали шаровиків-піарників до наших рекламних прайсів. Журнал ледве животіє. Ми не маємо ні зарплати, ні гонорарів, ні коштів на відрядження… Рахуємо кожну копійку. Підтримка була б дуже доречною. Відповідь не забарилася. Нам здається, що сексуальна публікація їх хід…

Зразу згадався давній скандал з тією ж другою дружиною, музейними прикрасами… Кримінальні репортери те теж згадують… Після публікації на сайті «Музеї України» гострого матеріалу, дуже поважні люди так авторитетно наїхали на нашого провайдера, що той просто вимкнув наш сайт. Без пояснень. Ми натисли з іншого боку – увімкнули… Які цікаві у нас стосунки! А ми ж їх потім навіть рекламували… Ймовірно, відбулася ротація кадрів у благовірному фонді. Набрали просунуту нахабну молодь, яка не знає тих нюансів…

Взагалі, подібним благовірним фондам з сумнівною репутацією і спонсорами, а також з великими коштами, які лише нагадують про красиву лікарню з далекого майбутнього, слід сидіти тихо-тихо. І з жахом чекати чергових виборів. І невідворотних перевірок. Хоча, Балога може щось і раніше розказати…

Ви ж знаєте, що наша команда подібних голів не пропускає! І повинні розуміти, що політичні суперники використають цю кумедну ситуацію, озброївши нас потрібним компроматом! Ще й заплатять! Чесно кажучи, зовсім не хочеться у це влазити…

Пані Каті радимо найняти досвідчених професіоналів як у прес-службу, так і на сайт. Нинішні Вас блискуче підставляють…

Можливо, когось роздратувала стаття Тетяни Когутич у «Киевских ведомостях»? То так і напишіть! Там прозвучали правильні і гострі питання, на які ніхто не дав відповіді! Ось цитати: «Татьяна КОГУТИЧ «ВЕДОМОСТИ»

Казацкий флаг для морской пехоты

Почему не проводят серьезной экспертизы ценнейшей исторической реликвии?

Этот артефакт сегодня находится в фондах Львовского исторического музея. Уже полгода о нем рассказывают легенды (будто флаг — одна из самых ценных казацких регалий, находящихся в пределах Украины), люди пробиваются в фонды, чтобы заснять экспонат и опубликовать фото, расследуют его историю... Зато сотрудники исторических музеев упорно отрицают красивые легенды, а реставрировать и выставлять чудо-стяг не спешат — пролежал он, мол, доныне, подождет еще...»

«Но если это действительно одна из ценнейших вещей казацкого наследия — настоящий, по утверждениям ряда историков и экспертов, морской флаг, под которым бороздили Черное море запорожцы, а к нему, как нарочно, нет дела официальным хозяевам — музейщикам, то разве это не выглядит почти как измена родине? Ведь мало-мальски осведомленный украинец знает, что в свое время большинство казацких клейнодов было благополучно из Украины вывезено и осело в спецхранах России, Европы и частных коллекциях граждан США. А «нащадкам козацького роду» в украинских музеях показывают красивые копии этих вещей.»

«Теперь для того, чтобы вернуть его в залы, нужна реставрация (флаг во многих местах порван, и краска полиняла), а денег на это нет, — объяснила нам Валентина Николаевна такое отношение музейщиков к реликвии.

     Она также заверила, мол, причин для того, чтобы утверждать об оригинальности вещи, нет. Флаг, дескать, недавно осмотрели в фонде эксперты «невооруженным взглядом» и вынесли приговор: копия конца ХIХ — начала ХХ века.

     ВИКТОР Тригуб же, опираясь на описи историка Кота и на собственную логику, уверяет в обратном: не могли в 30-е годы прошлого века в Краснодаре сделать копию казацкого флага — за такое в лагерь бы упекли как пить дать.

-Вероятнее всего, этот флаг еще в ХIХ веке при вывозе казацких клейнодов из Украины после уничтожения Сечи попал в Краснодарский музей и благополучно пролежал там до 50-х годов прошлого века, — сказал он «ВЕДОМОСТЯМ».

Мы обратились за консультацией к ведущему в Украине эксперту по древним тканям Татьяне КРУПЕ (Музей археологии и этнографии Слободской Украины). Она заверила нас, что без надлежащей экспертизы судить об оригинальности знамени — крайне непрофессионально. В начале зимы, когда заварилась эта история с флагом, госпожа Крупа вызвалась выступить экспертом, но на это не нашлось денег.

-Чтобы определить, оригинал это или копия, нужно провести экспертизу красок. В оригинале красители будут естественные, а в копии — искусственные (ими стали пользоваться с середины ХIХ века), — рассказала эксперт «ВЕДОМОСТЯМ». — Может, понадобятся и другие экспертизы.»

  ПОЗВОНИЛИ мы и единственному человеку, который недавно видел этот флаг в фонде ЛИМ и сумел перефотографировать его. Журналист Наталья МАЦЕЙКО говорит, что знамя произвело на нее сильнейшее впечатление.

  Оборотная сторона флага, по словам Натальи, закрыта целлофановой пленкой, прикрепленной к кайме знамени деревянными рейками. На ней нарисован двуглавый орел с короной и звездами.»

http://www.kv.com.ua/archive/197370/culture/197442.html

Щось коментувати з довгого потоку ображеної на всіх свідомості тут опублікованого, http://prostir.museum/publications/ua?id=634   якось і не хочеться… Хіба буде нормальна людина писати наукову рецензію на серію веселих журналістських матеріалів, переповнених гумором, версіями, здогадками? До речі, ми недавно війну Англії оголосили… Жартуємо багато. Читачам це подобається. Як і розкопані нами сенсаційні факти. Робота у нас така – журналістика! Дехто не розуміє, що таке міжнародне журналістське розслідування, геополітика, розшук культурних цінностей… Реальний ризик…

Нині ми довели, що ймовірний оригінал морського козацького прапора, як і інші козацькі регалії, існують і в прекрасних умовах секретного спецхрану Ермітажу, зберігаються. Можливо, днями росіяни щось і виставлять… Вони просто змушені те зробити! Це головне!

А легенда про прапор зі Львова, виникла несподівано, між іншим. І вже за допомогою Марічки Крижанівської з ТРК «Люкс» та ТРК 24, перетворилася на чудову реальність. Наталка Мацейко здійснила першу фотосесію прапора, оприлюднила документи. Казка стала дійсністю. Пішла історична конкретика. А легенда живе своїм життям…

Морський козацький прапор існує!

От лише чому він зберігається у далеких закапелках? Чому не реставрується? Де фахова експертиза? Дослідження? Чому Головний зберігач такого солідного музею пише таку істеричну статтю, а не проводить наукові розшуки? Чому вона не звернеться до керівництва Ермітажу з офіційною пропозицією надати детальний опис їх прапора з фото? Питань про те, чим займаються співробітники ЛІМ  багато… Може державним органам слід їх трохи перевірити?

Журналісти свою роботу виконали! І я вважаю непогано. Інформували суспільство, поставили проблему. Будемо контролювати. Чому музейники  не виконують свою роботу?

Редакція журналу «Музеї України» звертається до Міністра культури і туризму України, Прем‘єр-Міністра України, народним депутатам, які входять до нашої редакційної Ради з запитом: чому керівництво Львівського історичного музею не виставляє для публічного огляду унікальний експонат – Морський козацький прапор запорожців, не здійснює експертизи і реставрації святої  для всіх українців реліквії? Може передати той прапор в Мистецький Арсенал?

Коли, нарешті, створите повноцінний департамент чи Держкоммузей?

…Цікаво, які гонорари виплачують у благовірному фонді? Чи вони і гонорарів не платять?

Віктор Тригуб, редактор журналу «Музеї України», неформальний дослідник історії

Морський козацький прапор з спецхрану Ермітажу. Фото з супутника ЦРУ Стародубської республіки

Ось так зберігають прапор... Для чого плівка?