Екзотичні музеї: Київська ГЕС

Про Київську ГЕС всі знають, але, мало хто там був. Журналісти звикли писати якісь страшилки про прорив дамби і вселенську катастрофу. У дачників це місце асоціюється з гігантськими пробками на вихідні… Між тим, на станції діє маленький музей, ознайомитися з яким нам вдалося.

В Україні діє чимало маленьких музеїв при різноманітних промислових підприємствах, державних установах, доступ до яких обмежено, а про існування взагалі мало хто знає. До речі, і потрапити на такі об‘єкти не так просто… Тож журнал «Музеї України» започаткував рубрику «Екзотичні музеї», в рамках якої ми розповімо про деякі місця, де ще не ступала нога журналіста.

Отож, після недовгих переговорів, ми з одним з кращих музейних фотографів Сергієм Камшиліним, отримали дозвіл на відвідини особливого режимного об‘єкта – Київської ГЕС, що входить до Дніпровського каскаду ВАТ «Укргідроенерго».

На жаль, дозвіл на зйомки на території станції поки-що отримати не вдалося. Після серії панічних публікацій, зону посилено охороняють, встановлено надсучасні системи безпеки, діє чимало обмежень. І це дуже правильно. Навіть  думати про щось погане не хочеться… Достатньо глянути на карту…

Київську ГЕС побудовано у 1964 році. Вона займає знакову позицію верхньої сходини Дніпровського каскаду гідроелектростанцій – одного з найоригінальніших інженерних рішень в історії планової регуляції великої ріки.

Гідростанції дають 6-8% загального обсягу української електроенергії. Вони – база високомобільного аварійного та частотного резерву.

Київська ГЕС унікальна тим, що на ній вперше використали горизонтальні капсульні гідроагрегати.

Проект розробив інститут «УкрГідропроект». Спорудження почалося у 1960 році. Тут  застосували збірні залізобетонні конструкції. Саме звідси почалася ера високоточного монтажу крупних бетонних конструкцій!

Будівництво станції дало потужний імпульс  розвитку древнього міста Вишгород. Нині тут функціонує сучасна інфраструктура.

-Тут укладено 825 тисяч кубометрів монолітного бетону, змонтовано 10,6 тисяч одиниць металоконструкцій і обладнання, побудовано автодоріжний перехід через Дніпро! – з гордістю розповів помічник Голови правління ВАТ «Укргідроенерго» Костянтин Вощинський, - Гребля має 20 водозливів, судноплавний шлюз. Ширина будівлі ГЕС – 51, довжина – 285 метрів. Встановлено 20 гідроагрегатів.

До складу гідровузла входять правобережна і лівобережна греблі, захисна дамба, дамба-хвилеріз, руслова гребля, безнапірні дамби…

Найбільша висота руслової греблі – 22 метри. Загальна довжина захисних споруд – 70 кілометрів! Площа дзеркала водосховища – 922 квадратних кілометри!

Односходневий однокамерний судноплавний шлюз має довжину 204 метри. Робоча камера – 150 на 18 метрів. Верхня голова шлюзу обладнана затвором, нижня – аварійно-робочими воротами з двома гідроприводами. Наповнення – з-під робочих воріт. Опорожнення – через обвідні галереї.

 Все функціонує в штатному режимі. Ніяких приводів для панічних публікацій не було! Кияни можуть спати спокійно.

У 1996 році почалася реконструкція основного обладнання та споруд ГЕС. Участь у дольовому фінансуванні бере Світовий Банк Реконструкції та Розвитку. Роботи планують закінчити 2015 року.

Очолює ВАТ «Укргідроенерго» Герой України С.І.Поташник.

Мало хто знає, що до складу Київської ГЕС входить ще одна унікальна споруда – Київська ГАЕС. Знаходиться на відстані 2,5 кілометра. Верхній басейн гідроакумулюючої станції розташовано на рівні 70 метрів над Київським водосховищем. Є 6 гідроагрегатів, з яких три зворотні (насос-турбіна). Принцип роботи простий – вночі, коли знижується енергоспоживання, насоси закачують воду до басейну, а при пікових навантаженнях вдень, починають спуск, запускаючи турбіни.

Ось така коротка екскурсія.

Ми пройшлися станцією. Скрізь зразкова чистота, порядок. Бетон виглядає свіжим і надійним. Ніякої метушні. Кожен працівник знає свої обов‘язки, слідкуючи за обладнанням.

Музей маленький, обладнаний у одній великій кімнаті. Відображена епопея будівництва, різні роки роботи станції. Іноді, ГЕС відвідують організовані екскурсії, різні делегації. Враження залишаються незабутні. Жаль, що після отого провокаційного ажіотажу, станція відгородилася від зовнішнього світу… Звідти і не дуже шанобливе ставлення до деяких журналістів…

Ми поговорили з Костянтином Валентиновичем про можливість проведення візиту преси у рамках наших традиційних Музейних журналістських експедицій. Можливо зробимо…

Станція – рай для фанатів технічних музеїв, інженерів, студентів, школярів… Розкішний туристичний маршрут.

Сподіваємося, що це лише перший, ознайомчий візит. Постараємося подружитися і розповісти про всі унікальні споруди Дніпровського і Дністровського каскадів.

Це – наша історія. Давайте її вивчати, розуміти і врешті-решт пишатися.

Не спішіть летіти в пошуках чудес у далекі краї. Озирніться! Адже дамбу Київської ГЕС гарно видно з багатьох столичних балконів…

Віктор Тригуб, редактор журналу «Музеї України», Почесний працівник туризму України