Дослідник Віктор Тригуб: «Шабля Мазепи стала елементом геополітики!»

Історичні відкриття дуже залежать від міжнародної політики. Якісь давні події дуже легко переформатувати під сучасні замовлення. І їх трактовка починає впливати на нинішні процеси. Протягом трьох днів, редакції часописів «Музеї України» і «Нова Січ» отримали аж дуже багато ексклюзивної інформації від різних людей, з різних країн. Тема одна. Гетьман Мазепа знову повертається в геополітику! Аби трохи пояснити ситуацію, говоримо з редактором часописів «Музеї України» і «Нова Січ» Віктором Тригубом, безпосереднім учасником легендарної операції «Козацькі регалії», розшуків шаблі Мазепи, секретних архівів, відкривачем закритих спецхранів…

-Пане Вікторе, Ви є автором теорії, що будь-які геополітичні зміни відбуваються лише після певних історичних знахідок. І саме їх трактовка зацікавленими особами, впливає на міжнародну політику. Дасте якісь підтвердження?

-У нашому випадку, це взаємини США і Росії, крізь призму стану України. Згадайте теплі стосунки Президента США Джорджа Буша і Президента РФ Володимира Путіна на початку цього століття! Вони дружили! Разом ловили рибу, полювали, випивали, ініціювали певні економічні проекти, боролися з тероризмом… Зрозуміло, в оточенні обох лідерів було чимало противників такої політики. Хоча, згадуючи ті роки, розумієш, що тоді у світі було значно спокійніше… В якийсь момент, стратегічні інтереси супердержав розійшлися. А добрі стосунки залишилися. Аналітики почали шукати привід для мирного розмежування. Випадково, саме у той час, ми почали кампанію з повернення унікальної колекції з музею Кубанського козацтва у Ховеллі (штат Нью-Джерсі), відомої як козацькі регалії. Частина їх була вивезена з Січі, зберігалася на Кубані. Перед приходом більшовиків, цінності були таємно вивезені до Югославії. Потім опинилися у США. Ми вимагали справедливо розділити колекцію. Січову частину повернути в Україну. Кубанську – до Краснодару.  Нас підтримало Американське козацтво на чолі з отаманом Сергієм Цапенком. Вища державна влада України, до якої ми звернулися за підтримкою, якось самоусунулася. І два наших маленьких часописи, залишилися одні. Від Росії поверненням регалій займався особисто губернатор Кубані Ткачов і колишній отаман Кубанського козацтва Громов. Саме вони були ініціаторами будівництва дамби на острів Тузла… Почалася справжня Інтернет-війна. Були і розколи, і зради, і суди… За підтримки американців, українці майже перемогли. Тут і почалася геополітика. Хтось вирішив загострити цю, в принципі, дитячу ситуацію, довівши її до абсурду. Замість законних, перейшли до рішучих дій. В США висадився підрозділ спецназу ГРУ, замаскований під експертів Оружейной палати Кремля! Зрозуміло, насторожилися американці, до нестями налякані терористами. Ніхто не знав, чого можна очікувати від вишколених бійців, з великим бойовим досвідом. На той час, за рішенням суду, музей опломбували. Спецназів ці приїхали до Ховелла і щосили видавали себе за мирних туристів. Вивчали ситуацію. Під Покрову, вночі, приїхали до містечка на трьох авто з дипломатичними номерами, одне з яких виявилося інкасаторським броньовиком. Зірвали пломби. Знешкодили сигналізацію. І банально пограбували американський музей. Як виявилося, під прицілом агентів ФБР, які все радо зафільмували. Про терористичний акт розвідки однієї ядерної держави на території іншої ядерної країни, моментально доповіли Держсекретарю, Президенту США. Почалися демарші, дзвінки, звинувачення. Все. Стосунки були зіпсовані. А Україна втратила безцінні експонати, частина яких нині знаходиться в Краснодарі. Оце і є вплив історичних досліджень на геополітику. На конкретному прикладі. Найбільш сумно, що нам довелося стати безпосередніми учасниками і фігурантами тієї авантюри. З тієї ж серії і розшуки шаблі Мазепи.

-Президент України перетворив фігуру Мазепи на певний антиросійський символ. Що викликало різке незадоволення керівників РФ, які організували цілу кампанію з приниження гетьмана. З їх боку пішли різні обвинувачення. Задіяли п‘яту колону в російській церкві, політичних партіях. Ви ж демонстративно не берете участі в гарячих ідеологічних дискусіях. Просто оприлюднюєте факти, які непомітно стали мало не основними аргументами. Чому чисельні штатні історики, виявилися абсолютно не готовими до ефективного протистояння, а маленькі культурологічні журнали опинилися в самому епіцентрі?

-Справа в тому, що більшість наших придворних істориків, раніше пристрастно викладали історію КПРС. Коли козацтво стало модним, почали розповідати про козацтво. Між тим, всього кілька дослідників змогли пробитися в російські, польські, турецькі, шведські, німецькі архіви, здобути трохи інформації. Всі інші переспівують кілька відомих книг, затверджених ще за часів Сталіна. Зрозуміло, ці пристосуванці просто не здатні на ефективні дії в умовах загострення політичної ситуації. Хоч мають купу звань і титулів. А коли розуміють рівень гравців, збиваються в зграї і перелякано забиваються в нори. Ми ж дійсно уникаємо публічної балаканини ні про що. Спробували зрозуміти, де знаходяться основні архіви, експонати. Моментально наштовхнулися на протидію спецслужб РФ. Почали опитувати наших істориків. Виявилося, що Максим Остапенко, який очолює Національний заповідник «Хортиця», знайшов наказ Сталіна №2 від 1917 року, про передачу незалежній Україні козацьких експонатів з музеїв Росії. Перелік, адреси, дати, номери. Все чітко. Ми вийшли на цікаві спецхрани Чити, Новосибірська, Москви. Адміралтейство, Ермітаж. Відчуваємо шалену протидію. Будь-які наші наївні спроби отримати підтвердження якоїсь інформації, фотографії з чомусь і досі секретних сховищ, перетворюються на якісь захопливі шпигунські реаліті-шоу. В результаті, ми створили більше легенд, ніж отримали наукових результатів. Зрозуміло, ми журналісти. Але, чому рутинною дослідницькою роботою в закордонних архівах, не займаються наші штатні історики? Не маєте дозволів? Пробийте! Не маєте коштів – знайдіть! Поставте ці питання перед владою. Колись же щось і вирішиться. На нашому рахунку козацькі регалії. Шабля Мазепи. Морський козацький прапор. Невідомі портрети Мазепи. Козацька зброя. Перстень Ярослава Мудрого і сліди його бібліотеки. Пошуки скарбів… Школярі і студенти пишуть твори і реферати саме про ці пригоди, а не якісь громіздкі дисертації, переобтяжені не потрібними датами, прізвищами, фактами…

-Але, повернемося до геополітики. Протягом трьох днів Ви отримали цікаву інформацію про Мазепу, знову-таки. Чим поясните? І що то за інформація?

-Чекайте сенсаційних публікацій. Мазепа знову повертається в міжнародну політику. Всі чекають певних сигналів від нового Президента США Барака Обами. Експерти відмічають певне потепління стосунків з Росією. Все дуже нагадує сюжет Буш-Путін. А наш багатий міжнародний досвід, підказує, що не все тут так просто. Нині війну гармат заміняє війна міфологем і символів. Бажано, з гумористичним фіналом. Плюс містика. Це взагалі, окрема тема. Ми почали вірити і у закляття характерників, і у різні прикмети, знаки…

-То чого чекати?

-Ми отримали зображення ймовірної шаблі Мазепи з фондів Оружейной палати Кремля. Нині його вивчають експерти. Скоріш за все, то дуже коштовна копія зброї, що належала комусь з козацької старшини. Вдалося довести, що якась шабля Мазепи зберігається і в Москві. Але, головне, ми дізналися, де лежить ОРИГІНАЛЬНА парадна шабля Мазепи! Точне місце! І інвентарний номер! Більше того, в Ермітажі знайшли картину, де Меншиков урочисто передає шаблю Мазепи Петру І! Дуже старе полотно. І зразу пішло протистояння. Картину прибрали з експозиції на термінову реставрацію. Очевидно, дуже тривалу… У ці ж дні, мені написав один відомий історик, який ніколи не був придворним, бунтівник. Знайшов документи сталінського періоду. Скарби Мазепи! Розслідування тих років! Ось невелика цитата-затравка: « Тема больно интересная. Это и сундуки с серебром Орлика и Мазепы. Также противоречивые утверждения о завозе серебра в Киевскую Русь от арабов, что не вяжется с ахеологическими находками и реальными мастерством ювелиров и наличие серебряной гривны (шейной и ромбического типа).Также и неправильно или специально ложно толкуемая топонимика городов и местечек Украины».

«Привет.

Еще в 30-е годы XX века, когда на Украине начался голод и страна нуждалась в валюте для индустриализации, археолог Игнатий Стеллецкий обратился к Сталину с предложением отыскать сокровища и, возможно, даже серебряные рудники гетмана Мазепы. На средства от реализации драгоценностей можно было бы купить хлеб и спасти голодающих.... В 1934 году в письме руководству страны И. Стеллецкий, перечисляя наиболее известные исторические клады, предложил "организовать своего рода сухопутный "Эп-рон" на предмет извлечения во всесоюзном масштабе бесплодно для социалистического строительства пропадающих зарытыми в советскую землю валютных и музейных ценностей, в виде особого при Главзолото сектора по извлечению кладов". Ответа на свое письмо археолог так и не получил. Но сотрудников Наркомата финансов заинтересовало следственное дело петровских времен, которое Стеллецкий разыскал в одном из московских архивов. В 1716 году на пирушке в городе Глухове "черкашенин" Михайловский учинил скандал с господами офицерами". Он "ругал их матерно" и дрался, а когда ему пригрозили гневом Петра I, Михайловский гордо заявил: "Если я пропаду, то и государь пропадет". Михайловского арестовали. Не выдержав пыток, в Санкт-Петербурге он рассказал историю о своем знакомстве с "челядником" изменника гетмана Мазепы. Тот и поведал ему, что в Батурине, в стенах западного дворца, Мазепа замуровал сокровища. И еще, сказал Михайловский, ведомо ему, что при Мазепе в некоторых украинских городах (в каких, он не знает) вырабатывалось золото. Сенат доложил об этом деле Петру I, и тот приказал все расследовать. В Батурин снарядили команду, и солдаты четыре дня искали сокровища во дворце, в склепе, в подвалах и подземельях, но так ничего и не нашли. Тогда разыскали писаря, который повинился глуховскому коменданту: в 1712 году он был в Чернигове, в Троицком монастыре, где монах Илларион сказал ему, что в малороссийской Украине, за городом, в двадцати верстах, под селом, в лесу, который принадлежал монаху Вознесенского монастыря, нашли серебряную руду. В правлении Ивана Мазепы архимандрит пригласил тайно из Польши специалиста, который и "делал" серебро. Стеллецкий решился найти старые разработки, доказав тем самым, что его родная Украина богата как серебром, так и золотом. Он стал встречаться со старожилами, "профессиональными" кладоискателями, собирать предания, изучил документы архивов и обошел окрестности города, провел экспедицию по долинам трех речушек, где пытался намыть золото.

Нужно заинтересовать телекомпанию для финансирования (возможно фильма). Я нашёл это место».

-Чесно кажучи, навіть маючи певну музейну підготовку, я шокована такою кількістю ТАКИХ фактів! Що з усім цим будете робити?

-Постараюся написати про все це в Інтернеті і наших журналах. Порадимося з спеціалістами. Спробуємо пробитися у сховище до шаблі. Зрозуміло, запрошую спонсорів. Ми не витягнемо своїм бюджетом чисельних міжнародних переговорів, а тим паче поїздок… Може зацікавимо якусь телекомпанію – маємо фактично готовий фільм… Ми їм сюжет і право на зйомку, вони – фінансування. Але… Просто патріотичні спонсори – краще! Думаю, найближчим часом буде дуже цікаво.

-Успіхів! Те, що створили нові легенди, я переконалася. Очікуємо результату!