Чому вони так бояться жарту про Партію снайперів?

Жарт про Маленьку партію снайперів вже давно не смішний. Як і дії влади, що безвідповідально грабує народ. Безкарність провокує нові злочини. Це моя остання публікація про МПС.

І що з цим робити – ніхто не знає. А якщо хтось щось розумне пропонує – втілити те практично не можна.

Особисто мене, почав відверто непокоїти мною ж запущений жарт про Партію снайперів, яка з короткою програмою «10 патронів – і в Україні буде порядок!», лідирує в опитуваннях, перетворившись на розкішну легенду Інтернету. Автору цього «видатного» літературного твору, ні дивідендів, ні жодного гонорару цей продукт не приніс. А от проблем…

Народившись під час дружнього застілля кількох журналістів, бренд Маленької партії снайперів, як прикол, помістили в одне з опитувань. А йшли дострокові парламентські вибори з купою реклами… Розлючені виборці, зробили з того флеш-моб і МПС отримала рейтинг у 87%. Всі були шоковані тим результатом. Пашутілі…

У творчому пориві я написав кілька жартівливих програм, що мали дуже зрозумілі назви – «1000 арештів – і буде порядок!», «На владу слід дивитися крізь оптичний приціл, а не телевізор!»… Запропонував прийняти лише два закони: «Про особливу відповідальність вищих органів державної влади» і «Особливу відповідальність суддів». Корупціонерів, агентів іноземних спецслужб, ідіотів, якими переповнені коридори влади пропонується виявляти, арештовувати, судити. При доведеному факті крадіжок – конфісковувати майно у злодіїв та їх найближчих родичів, рахунки, відповідно карати. Аж до страти.

Суддям приготували більш солодку пігулку. Три оскаржені вироки – відставка. Була шкода людям – арешт, слідство, суд, покарання. Аж до розстрілу на публіці.

Спершу можна створити Вищий народний трибунал з двох представників кожної області. Для спеціального розгляду злочинів вищих чиновників.

Суть жарту – бидло еліту слід нормально перелякати, аби вони перестали так нахабно красти.

Було створено сайт МПС на безкоштовному хостингу. Пішло обговорення.

На жаль, більшість відвідувачів сприйняли лише літературно-образний вислів «10 патронів – і в Україні буде порядок!». Все. Інші матеріали мало хто читав. Але, і наш улюблений президент В.Ющенко йшов на вибори з програмою «10 кроків назустріч людям!». Вже пройшли більше. І здається кудись зайшли. Вірніше, втрапили у щось не дуже приємне. Відповідальних нема. Всі всім заважають. Всім не вистачає повноважень, честі і совісті.

Маємо мало не 150 партій, всі щось красиво обіцяють, щосили рвучись до влади, яку сприймають не як капітанський місток, а кормушку. Правда, їх ніхто якось і не знає.

Уявіть, як на цьому убогому фоні яскраво майорить гасло «1000 арештів, 10 патронів – і в Україні буде порядок!». Все зрозуміло. Радісно сприймається виборцями і з жахом владою.

Одного разу, передбачаючи всі оці кризи і бедлам, я відкрито запропонував нашому улюбленому, але млявому президенту, план наведення порядку за 45 днів.

У нас десь 2000 вищих державних чиновників. Їх слід зібрати в Палаці спорту чи на стадіоні «Динамо». Вишукати в одну шеренгу і розрахувати на перший-другий. Кожного другого заарештувати і ввічливо переправити до каталажки. Подивитися податкову декларацію. Де живе, що має, на чому їздить, де навчаються діти, чи є рахунки в офшорах… Елементарна перевірка.

Пройшов – вибач, працюй. Не пройшов – кайся. Віддай награбоване. Віддав – амністія і заборона на управлінську діяльність. Вперся, але знайшли – суд, конфіскація, кара. Аж до розстрілу, як у Китаї.

Чомусь впевнений – жодна тварюка, яка нами править, такої перевірки не пройде! За мізерним винятком. Бо їх легальні доходи не відповідають розкішному рівню життя.

Або більш демократичний сценарій.

Під прямим керівництвом президента, група особливо перевірених профі, проводить контррозвідувальну і антикорупційну перевірку вищих офіцерів СБУ. Героям слава – винним кара.

Потім, вже силами очищеного органу, зачищаються МВС, прокуратура, Секретаріат президента, Кабмін і особливо, Верховна Рада.

Все. Далі діють закони про особливу відповідальність вищої влади.

Весь процес законний, демократичний, зрозумілий. Злочинці відразу назвуть нашого улюбленого президента диктатором. Народ буде плескати стоячи.

Але, всі знають нашого президента, кабмін і парламент…

Всі пропозиції стають прекрасними гуморесками у стилі фентезі. Літературними творами.

Розумні люди довірливо пояснили мені, що при нинішній системі нічого змінити не вдасться. НІХТО НІКОЛИ не дозволить зареєструвати партію з такою назвою. А якщо вдасться, то її однозначно знімуть з виборів. Бо партія з такими гаслами легко візьме переважну більшість голосів на будь-яких виборах.

І я дуже швидко повірив. Бо зразу відійшли соратники. Ідеї поширилися лише вільними форумами в мережі. Велика преса нас не помітила. Фінансування відсутнє.

Більше того, на форумі МПС стався непомітний розкол.

Кілька романтиків, які пропонували діяти легально, створити структуру і перемогти на виборах, залишилися у меншості. Білі снайпери. Прагматики нам не повірили. Бо розуміли з самого початку, що нинішні злочинні режими, нічого нам не дозволять, або компрометують світлі ідеї.

Я підозрюю, що десь там, у глибинах Інтернету, виник виконавчий комітет МПС. Зловісні «чорні снайпери», яких так гарячково шукають спецслужби. Судячи з вже знищених нами гілок форуму, хлопці мають реальний бойовий досвід, мали стосунок до спецназів МВС, ГРУ, КГБ, армії, ще чогось там… Саме там почалося професійне обговорення зброї, набоїв, розрахунки вітру, відстані, шляхи відходу… І куди будуть стріляти, зрозуміло всім і відразу. Бо винні…

Виникли більш добрі «сірі снайпери». Можливо студенти. Стріляти не вміють і не будуть. А от написати анонімного листа з красивими гаслами МПС, додати туди цитат з моїх статей, форуму, і гордо розіслати маляви президенту, уряду, депутатам, вони можуть.

Одного разу я зайшов в кулуари парламенту як журналіст. І не міг зрозуміти, чому на мене так перелякано дивляться… Потім дійшло. Більше не ходжу туди… І чому ЖОДНА існуюча політична сила не ризикнула озброїтися нашими ідеями, сподіваюся, ясно.

Вперше співробітник Управління боротьби з тероризмом вийшов на нас у серпні. Дуже цікавився форумом МПС. Відбулися переговори. Ми видалили кілька особливо гострих тем. Моя дружина, яка зустрічалася з чоловіком на ім‘я Олексій, причетність якого до певних структур, не викликала сумнівів, пояснила, що Партія снайперів – веселий літературно-гумористичний проект. Ми просто не можемо взяти владу, бо не можемо подолати перепон, яких понапридумували, аби зробити все, щоб завадити звичайним людям дійти до парламенту. Здається, домовилися.

Потім виникали якісь особи, які цікавилися зброєю. Ми зрозуміли, що то звідти ж – перевіряють… Випадково виявилося, що всі наші телефони прослуховуються. От є у нас така творча підозра.

Цікавий штрих. На головній сторінці сайту Нова Січ, висіло фото Президента США Джорджа Буша і колишнього Держсекретаря Кондолізи Райс. Кілька років тому, ми спільно потрапили в геополітичну історію з пограбуванням росіянами Музею Кубанського козацтва в Нью-Джерсі. І кілька добрих слів. Часописи Музеї України і Нова Січ, нагородили їх спеціальними відзнаками. Була скандальна ситуація, яка поклала початок загострення стосунків США з Росією Путіна. Вищі посадові особи США тоді дуже нас підтримали… А ми абсолютно випадково туди влетіли… Про це багато писали. В останній день президенства Буша, його фотографію зняли з головної сторінки.

В перший день Барака Обами, увечері, вже знайомий нам офіцер з напарником, увечері, знову виник на порозі нашої квартири. Нас з дружиною не було. Необережно відчинив одинадцятирічний син.

Уявіть собі його стан, коли після нашого приходу з гостями, дитина зустрічає нас переляканим криком – приходило якесь СБУ, нас можуть вбити!!! Хочуть коди від Партії снайперів, щоб ми форум знищили!

Малого якось заспокоїли. Хоча, щойно він прийшов зі школи наступного дня, той же описаний ним дядя, якого впізнала дружина, зателефонував дитині, і нагадав, що сайт Партії снайперів треба знищити.

Порадившись із знайомими, ми вирішили не дратувати якихось дуже великих діячів, що так бояться жартів МПС. Сайт просто вимкнули. Вважайте, на знак протесту. На всяк випадок, повідомивши про цю пригоду колегам. Щоб не було зайвих розмов. Все.

Якщо немає підтримки суспільства, і є прямий тиск гігантської державної репресивної машини на звичайну сім‘ю, зрозуміло, хто програє.

У нас є великий вибір політичних програм і партій. Дійте!

Виявляється, владу, що зажралася, досить легко можна перелякати навіть кількома політичними гуморесками, поданими у вигляді коміксів. Яка совість може бути у людей пекла? Ні сльози, ні прохання до них не доходять. Що відбувається з реальними конкурентними проектами, ми побачили…

Що робити? Тобто, з кого почати?

Я знаю, що цей матеріал прочитає купа дуже поважних і впливових людей. І розумію, що вони не розуміють, що Україна стоїть або на порозі громадянської війни, або вдалих терористичних актів проти недолугих правителів. Особисто моя спроба була мирною і направленою на те, щоб швидко і демократично вивести країну з кризи. Законно, парламентським шляхом. Якогось результату досягти вдалося.

Офіційно заявляю, що нікого з терористів, крім зневаженого вами трудового народу, не знаю. Злочинці в кабінетах, а не в полі…

Якщо виникне ЛІДЕР, який зможе довести проект до перемоги, я готовий стати поруч.

Удача нужна. Победа – необходима!

А Маленька партія снайперів повинна жити в душі кожного українця!

Як мрія, що колись стане реальністю!

Треба вірити у світле майбутнє, а не загробне життя!

Україна переможе!