Картини відкривача Велесової книги в Києві!

З 20 січня по 6 лютого 2009 року, в Музеї гетьманства у Києві (Поділ, вул.Спаська,16-б), експонується виставка творів Алі Ізенбека (1890-1941), людини, яка віднайшла старовинні дощечки "Велесевої книги" (з приватної колекції Володимира Перегінця).

http://www.getman-museum.kiev.ua/

Трохи нагадаємо про цю неймовірну історію з попередніх публікацій...

"До села Великий Бурлук увійшов підрозділ Білої армії, яким командував полковник Алі Ізенбек. Тривали селянські повстання. Прекрасний маєток місцевих поміщиків Донець-Захаржевських, було пограбовано червоними, господарів вбито.

Алі повільно блукав розгромленими кімнатами, розуміючи, що епоха царської Росії скінчилася назавжди. Зайшов в розтрощену бібліотеку. Саме там  здійснив знахідку, яка суттєво змінила його життя. Побачив дерев‘яні дощечки з дивними письменами, залитими не то воском, не то чимось, схожим на лак. Кілька днів полковник вивчав написи, які дуже його зацікавили. Зібрав всі таблички, які зміг знайти, доручив ординарцю все спакувати і возив  довгі роки Громадянської війни. Був у Денікіна, Врангеля. З тими табличками і опинився в еміграції.

Осів у Брюсселі, де познайомився з Юрієм Миролюбовим, фанатичним дослідником слов‘янської історії.

 Десь з 1924 року, Миролюбов почав вивчати дощечки, перемальовував, перекладав. Алі не дозволяв виносити письмена, що згодом стали відомими під назвою Велесова книга, з свого кабінету…

Було зроблено велику роботу.

У серпні 1941 року, Алі Ізенбек помер. Йшла Друга світова війна. 74 березовими і дубовими табличками дуже зацікавився агент гестапо М.Шефтель, який ймовірно, був причетний до їх викрадення. Існує версія, що таблички потрапили до легендарної Аненербе, яка вивчала все окультне. Їх досліджували члени загадкової групи, що згодом їздила до Кам‘яної Могили під Мелітополь і шукала знаменитий скарб Кубанської республіки… Потім архіви потрапили до американців і до рук радянських спецслужб. Якщо вціліли – так можливо десь і лежать в архівних ящиках, не привертаючи уваги хранителів… Можливо, спробуємо знайти якийсь слід… Є чутки, що дощечки в США у мормонів...

 Оригінали втрачені з 1941 року.

Після війни, Миролюбов заявив про Велесову книгу, організувавши кілька публікацій, у тому числі, оприлюднивши фото табличок. Опублікував переклад. Знахідкою зацікавилися вчені багатьох країн.

Як завжди, кілька російських вчених рішуче заявили, що Велесова книга фальшивка, зроблена на початку ХХ століття. Українські, як завжди, не погодилися, стверджуючи, що Ізенбек знайшов оригінал. Почалися запеклі дискусії, які ми оминаємо.

Було б добре, аби харківські історики і музейники теж долучилися до цього розслідування…

Далі почалися ще більші інтриги!

Поки вчені мужі дискутують, правда Велесова книга, чи ні, вдова Миролюбова - Жанна, француженка, вирішила передати документи і певні картини Алі… в Україну! Професор Володимир Перегинець, який став керівником Фонду Миролюбова, отримав в дар унікальний архів дослідника з малюнками, текстами розшифровки, зроблених з оригіналів! Дружина підтвердила, що особисто бачила дощечки…

То чи не варто сфотографувати листи з буквицями, перемальованих з оригіналу, і спробувати знову їх розшифрувати, перекласти, дослідити? Підтвердити чи спростувати їх правдивість уже сучасними методами? Адже, ні в США, ні в Німеччину їхати не треба! Архів у Києві…

Найближчим часом ми спробуємо зустрітися з Володимиром Перегинцем. Можливо, зробимо фотосесію картин Алі Ізенбека, яку планують виставити в Музеї гетьманства, побачимо той легендарний архів… Ще раз нагадую – ми журналісти, а не історики! Цей матеріал призначено широкому колу читачів, а не академічним дослідникам. Ми не претендуємо на наукові звання чи відкриття. Дисертації напишуть інші…

            Ймовірно, створимо ще одну сенсацію. Якщо не вдасться, просто нагадаємо захопливі пригоди довкола такого суперечливого твору, яким несподівано стала Велесова книга".

Часопис "Музеї України" планує зробити фотосесію робіт, вивісивши їх у мережі. Спробуємо організувати інтерв*ю з В.Перегінцем...