Фальшивий «онук» гетьмана Скоропадського

Для українських бізнесменів починаються важкі часи. Україна декларує намір увійти до Євросоюзу. І не всі знають, що одна з умов – прийняти закон про реституцію. Повернення власності, землі колишнім власникам. Враховуючи те, що частина нашої землі була під Польщею, частина під Австро-Угорщиною, Росією… Не важко уявити, що почнеться!

Вірніше, вже почалося.

Багато хто пам‘ятає спроби віце-спікера Держдуми Росії Володимира Вольфовича Жириновського, повернути собі землю діда у Західній Україні, де нині діє успішне підприємство. Атаку відбили. Поки-що. А завтра?

Сталося так, що і маленький мирний журнал «Музеї України» опинився в епіцентрі подібної скандальної історії. Все в нашому фірмовому стилі – Швейцарія, Англія, Канада, Україна. Історичні загадки. Гучні прізвища. Таємниця. І цілком реальні цифри. Десь з мільйон доларів…

Десь два роки тому, ми з подивом дізналися про появу в Україні «онука» гетьмана Скоропадського. Чимало журналістів подали цю новину як сенсацію. Між тим, нам почала надходити інформація, що в родині Скоропадських немає жодного нащадка по чоловічій лінії. Провівши невелике розслідування, ми зрозуміли, що маємо справу з великою фальсифікацією і спекуляцією історичною правдою. Наслідком стала стаття «Лжескоропадський», опублікована на кількох ресурсах.

Відразу почався тиск. Вимоги зняти матеріал… Потім прохання від людей, до яких ставимося з повагою. Зняли. Хоча, на той момент статтю передрукували і інші сайти. Ось оригінал:

«ЛЖЕСКОРОПАДСЬКИЙ

Ця стаття пишеться з однією метою – застерегти українських журналістів.

На жаль, останнім часом, Україну полюбили різноманітні авантюристи, пророки, любителі швидкої наживи…

Нещодавно у Києві виник «прямий і єдиний нащадок» Гетьмана Скоропадського. Цей факт відразу викликав певні сумніви у різноманітних служб безпеки міжнародних козацьких організацій. Почекавши певний час, проаналізувавши інформацію, інтерв‘ю «нащадка», козаки тихо почали детальне міжнародне розслідування. Перші ж запити, вивели зовсім не туди, куди очікували…

Отже, Гетьман Павло Скоропадський походив з давнього знатного роду. Мав трьох синів і трьох доньок.

На жаль, всі Скоропадські, по чоловічій лінії, мали певні проблеми і хвороби. Які не передавалися по жіночій лінії… Складається враження, що існує якесь надпотужне прокляття.

Отже, один син Гетьмана помер у Києві у трьохрічному віці. Ще один син, народився і жив дуже хворим. І тільки Данило Скоропадський став улюбленцем і спадкоємцем Гетьмана.

Слід зазначити, що певний слід в історії залишили доньки Гетьмана. Марія, Єлизавета, Олена.

В Швейцарії живе донька Гетьмана Олена Павлівна Скоропадська-Отт, що часто буває в Києві, відома щедрими дарами українським музеям. Цінні колекції, подаровані Гетьманівною, зберігаються в Центральному музеї Збройних Сил України (Будинок офіцерів) та у Музеї гетьманства (Поділ, Спаська,16-б).

Герб Гетьмана

За спогадами сучасників, Данило Скоропадський, був дуже вихованою, толерантною, статечною, благородною людиною. Дуже НАБОЖНОЮ! За заповітом батька, очолював Гетьманський рух світу, контактував з багатьма людьми з української діаспори. Слід зазначити, що Данило довгий час жив у громадянському шлюбі з Галиною Мельник. Про цей зв‘язок і закоханість Данила Павловича, знали всі родичі і оточення. Більше того, було призначене весілля!

Як вдалося вияснити, Данилу не дозволяли їсти сіль. Буваючи у ресторанах, кафе, Гетьманич, щедро посипав сіллю хліб і всі блюда. Скучав. У останній для себе вечір, у компанії начеб-то перевірених людей, вечеряючи у ресторані, Данило Павлович теж жадібно накинувся на сіль, щедро посипаючи все з ПЕРСОНАЛЬНОЇ солонки, яка, невідомо звідки виникла саме біля нього. Ймовірно, що більше ніхто з учасників трапези не користувався саме тією солонкою. Хоча, достеменно нічого не відомо… Розслідувати детально хід тієї вечері, ми ще не встигли. Існують дві версії. Або банальна алергійна реакція на велику кількість солі, що у поєднанні з алкоголем і якимись стравами, спровокувала загострення. Або, що реальніше, присутність спеціального отруйного засобу в солянці. Як він туди потрапив – тема окремого дослідження. Цікаво почути версію ветеранів Служби зовнішньої розвідки СРСР… Вночі почалися болі, судоми. Наступного дня Гетьманич помер. До весілля не дожив місяць…

Смерть Скоропадського обросла чутками, легендами, так і залишилася до кінця не розслідуваною.

Всі знають про цей епізод.

З часом, відійшли у вічність родичі, сучасники, очевидці.

І Скоропадський, і його нащадки, займають певні позиції в українській історії, літературі, суспільному житті.

Тут і виник ОНУК Гетьмана Скоропадського. Єдиний нащадок по чоловічій лінії. Вдумливі дослідники ще повинні розібратися у причетності до приїзду, одного дуже відомого і багатого громадського діяча, та деяких козачків… Це дуже цікаво… Хоча, не принципово. Але контакти, сюжетний хід, МОТИВИ, технології, повинні ДУЖЕ зацікавити залишки контррозвідки України… Ми вже втомилися писати, що цей підрозділ треба терміново посилити, збільшити, профінансувати. Мова йде про національні інтереси держави, захист конституційного ладу… Все не так весело і забавно, як ми пишемо… Загрози і вплив ДУЖЕ великий!

Що каже «онук». Народився він незадовго до смерті Данила Скоропадського. На момент смерті батька, було йому 10 місяців. Його мати, дізнавшись про отруєння, дала йому, 10-місячному, своє прізвище, вивезла і сховала. Правда, чомусь, про існування СИНА, що дуже важливо для шляхетних родів, ні Д.Скоропадський, ні його родичі, ні оточення, НІЧОГО не знали! Появу хай незаконного, але сина, навіть не обмили! Що, враховуючи щиру натуру Данила, якось важко навіть уявити! У вас народився син, а Ви мовчите… Дивно… Продовжуєте жити з коханою жінкою, і навіть призначаєте дату весілля! Виходить, що батько і сина не бачив. І імені йому не обирав, не хрестив, не реєстрував, нікому не казав. Логіка є?

Виявилося, що до самої своєї смерті, Галина зберігала сімейні персні Скоропадських, особисті речі, реліквії. В таких родинах прийнято, щоб такі функції виконували лише СВОЇ!

Ніякої інформації про прямих нащадків по чоловічій лінії Гетьмана, родина Скоропадських не мала і не має!

Від тих бурхливих часів залишилися лише медалі і документи...

Нічого не знав про своє шляхетне походження і «онук». Жив собі у ситих країнах, крутився… І тільки у 44 роки, від матері, дізнався про свою голубу кров та знаменитих родичів. Зрозуміло, що після цього продавати автомобілі стало не цікаво. Захотілося щось очолити. Ну, хоча б Україну. Знайшлися і люди, готові підтримати чергового претендента на українську папаху. «Онук» красиво прибув до Києва, де йому непомітно організували потужну піар-кампанію. Підставили чимало поважних журналістів і ЗМІ, як правило, національно орієнтованих. Виникло дуже цікаве оточення.

Претендент ефектно роздавав інтерв‘ю, втирався у довіру до нашої «еліти», пише книги, дає поради. Має якийсь дуже хитрий план, який допомагають реалізувати дуже цікаві для залишків нашої контррозвідки діячі.

Приємно, що певні підозри щодо «онука» виникли у дуже багатьох достойних, національно свідомих людей. Поспілкувавшись з кількома з них, ми знайшли чимало підтверджень власним висновкам.

Потім був лист від перевірених діячів гетьманського руху з Англії. Натяки від добре поінформованих. Виникли якісь демонічні прізвища. Нам стало все ясно.

За великим рахунком, можна було б і не писати цю статтю, не проводити розслідування. Хоча, розслідування провелося якось саме. Жаліємо колег-журналістів. Одна справа, коли про такі персонажі пишуть студентки, інша – коли спагеті безсоромно вішають на вуха, замість лаврового вінка, справжнім зубрам української журналістики.

Знайти в Швейцарії Олену Скоропадську-Отт, дуже легко. Донька Гетьмана розповіла, що у 1999 році, до неї листом звернувся чоловік, який написав, що його мати сказала, що Данило Скоропадський – його батько. Просив розповісти про родичів. Більше того, наполягав на експертизі ДНК. Подумавши і порадившись, Олена Павлівна, вирішила відразу поставити всі крапки, погодившись на експертизу. Що і було зроблено у дуже поважному інституті у Цюріху. Отримали ОФІЦІЙНУ відповідь. Особа, яка називає себе «онуком» ніякого відношення до родини Скоропадських не має! І «онук», і О.Скоропадська, мають відповідні документи. Ми не будемо оприлюднювати вирок у відкритій пресі. Хоча… Ми ж і прізвища не називаємо… Діти, знайомі…

-Всі заяви тієї людини, що широко розтиражовані різноманітними ЗМІ України і інших держав, про його родинний зв‘язок з родиною Скоропадських, є БРЕХНЕЮ! – заявила Олена Павлівна Скоропадська, - Він самозванець! Вся ця неправда йде від його матері. У нас достатньо документів і свідчень. Більше того, є листи Данила, у яких він дуже різко і негативно характеризує ту жінку. Прошу пресу і громадськість України, утримуватися від поширення неправдивих матеріалів про сім‘ю Скоропадських.

На наше прохання, О.П.Скоропадська-Отт, надала певні документи. Готується офіційна заява доньки Гетьмана про намагання деяких осіб скомпрометувати добре ім‘я однієї з найвідоміших родин України і Європи.

Ситуація дуже неприємна для українських журналістів. Якщо справа дійде до суду, ми можемо втратити чи не всю україномовну демократичну пресу. Мати справу з швейцарськими адвокатами, які обслуговують подібні родини, дуже дорого… Робіть висновки, колеги! Хоча, журналісти тут винні найменше».

Печатка Скоропадського

Після того виникла пауза, але «онук» озвався знову. Ще одна цитата вже іншої сторони. Відповідь на нашу публікацію:

Борис Скоропадський. Людина, що може стати символом…

«За даними вертикального ДНК аналізу, проведеного в багатьох лабораторіях світу, Він має ідентичність з Оленою Скоропадською (що є офіційною наслідницею Роду Скоропадських) близько 75%, що в вертикальному ДНК аналізі означає найближчу родинність, та підтверджує приналежність Пана Бориса Даниловича до Величного Роду Скоропадських…

Людина символ? Символ як Юрій Шухевич, Степан Хмара, В”ячеслав Чорновіл? Людина, що, нарешті, владою свого імені і своєю силою, зможе об”єднати правий, патріотичний рух в Україні?

Людина, що має далекоглядні плани щодо української політики і громадськості…

Інтерв”ю з онуком Гетьмана.

— Пане Борисе! На кількох інтернет-сайтах опубліковано статтю під заголовком «Лжескоропадський», в якій натякається про причетність до вашого приїзду чи то якихось таємних організацій, чи то сект, чи то масонів…

Я знайомий з цими сайтами, вони мені подобаються. Там багато цікавої інформації, зокрема про козацькі раритети. А згадана стаття — це непорозуміння. Схоже, що її автор спочатку сприйняв на віру інформацію з якогось джерела, а вже потім став самостійно розбиратися. Мабуть, він таки докопався до суті, бо сьогодні ця стаття вилучена з усіх чотирьох сайтів, де вона з’явилася.

Але ж немає диму без вогню. Вашого батька отруїли в Лондоні 22 лютого 1957 року, наступного дня він помер. В цей час ваша мама Олександра Тимченко перебувала в Торонто, де ви народилися 2 квітня 1956 року. Є свідчення, що за 10 днів до смерті відбулися заручини гетьманича Данила Скоропадського з його «офіційною» нареченою Галиною Мельник-Калужинською. Що це таке?

Це дивовижна історія романтичного кохання і жорстокої війни, політичної доцільності та династичних шлюбів. Кохаєш одну, але заради вищих цілей готовий одружитися з іншою. Моя мама була дуже красивою і розумною жінкою. Вона народилася 21 лютого 1924 року в Харкові, її тато і мама були професорами Харківського університету. Олександра Тимченко була талановитою балериною і балетмейстером, у віці 16 років була нагороджена радянським урядом престижною відзнакою — срібною пудреницею. Пізніше, коли переїхала до Канади, то викладала психологію і фізичну культуру для дівчаток в Університет Лейкхед, що в місті Тандер-Бей (Онтаріо), оскільки мала відповідну освіту і диплом.

А як ваші батьки познайомились?

Ви знаєте, що під час війни влаштовують концерти перед фронтовиками. Моя мама також їздила з артистами — для підтримки бойового духу бійців радянської армії. Фактично, такі концерти були на лінії фронту. Під кінець війни вона була важко поранена і потрапила до однієї монастирської лікарні у Відні. Коли одужала, то з 1946 року почала через «Червоний хрест» шукати своїх родичів. Їй повідомили, що всі її родичі загинули, а будинок у Харкові знищено. Через багато років вона дізналася, що це була помилкова інформація, знайшла свого живого брата у цьому ж таки Харкові, та й будинок досі існує.

Але тоді, в 46-му, Олександра продовжувала пошуки родичів і завдяки «Червоному хресту» знайшла свого дядька (двоюрідного брата мами) — Порфирія Силенка. Раніше він служив разом з гетьманом Павлом Скоропадським, а після війни у Лондоні був приватним секретарем і консультантом гетьманича Данила Скоропадського. Він перевіз мою маму в Лондон і познайомив її з моїм майбутнім батьком. Саме Порфирій Силенко, коли дізнався про вагітність моєї мами, наполіг на тому, щоб сховати мене в Канаді. Він був для Олександри єдиною рідною людиною і мав на неї великий вплив, тож вона послухалась. Він нас захищав і в усьому допомагав до самої своєї смерті у 1978 році. Я називав його дідом.

Навіщо потрібно було вас ховати в Канаді?

Часи були дуже неспокійні. Радянські та інші спецслужби здійснювали «зачистку» потенційно небезпечних лідерів. Згадаймо два найвідоміші політичні злочини: 12 жовтня 1957 року радянською агентурою був убитий чільний діяч ОУН Лев Ребет, а 15 жовтня 1959 року — голова проводу ОУН Степан Бандера. А Данило Скоропадський керував всесвітнім Гетьманським рухом, який виступав за українську незалежність. У 1956 році він виступив співорганізатором 10-тисячної демонстрації українців і поляків, приуроченої до приїзду в Британію Микити Хрущова. Демонстранти вимагали від англійського уряду засудити тоталітарний режим в СРСР і порушити питання про самовизначення українського народу. Тож цілком реальною була загроза життю гетьманича, а значить і його найближчому оточенню. Особливо прямому нащадку.

Данило Скоропадський бачив вас?

Так. Відразу ж після мого народження, тобто у квітні 1956 року, він на короткий час приїхав у Торонто, щоб подивитися на мене. Зафіксовані свідчення про цей візит Данила Скоропадського до Канади, хоча й без пояснення його мети. Мама розповідала, що його викликав Порфирій Силенко. Вірогідно, він же й наполіг на тому, щоб мою появу на світ тримати в секреті.

Погано, що не залишилося офіційних свідчень про прямого нащадка гетьмана…

Важко сказати. А може навпаки. Може бути, що завдяки цій невідомості я досі живий. Моя мама завжди пам’ятала про реальність загрози, тому кілька разів змінювала своє прізвище і вела досить усамітнене життя. Останнє її прізвище було Тугай-Бей. Так само обережним був Порфирій Силенко, тому навіть мені нічого не розповів. А мама наважилась розкрити моє походження тільки після розпаду Радянського Союзу. Можливо, в 1999 році вона відчула, що наближається мій час. Вона мене змалечку готувала до повернення в Україну, хоча прямо про це сказала лише 7 років тому.

Вам дорікають, що у вас немає офіційної «довідки», що ви онук Павла Скоропадського.

Мене це мало хвилює. Маю інформацію від моєї мами, персональні речі, фотографії, іншу приватну інформацію. Немає сенсу доводити своє походження людям, яких цікавить не істина, а якісь особисті інтереси. Я, моя дружина і мої друзі добре знають, хто я є — і цього досить. До того ж у 2005 році «для порядку» дістав легітимний результат аналізу ДНК з офіційними протоколами моєї крові, крові моєї матері й оформленими протоколами крові рідної сестри Данила Скоропадського — Олени Скоропадської-Отт з Цюриху. Результат: маю 74% ймовірності, що ми з нею родичі.

Проте якщо хтось хоче мати 100-відсоткову гарантію, то будь-ласка — зробіть генетичну експертизу, порівняйте мою ДНК з батьковою і дідовою. Гарантую повне сприяння. То буде конкретна справа, все інше — пусті слова, демагогія. Це по-перше.

А по-друге, я не приїхав сюди збагатитися на крові і здобутках моїх предків. Сьогодні українці готові визнавати лише особисті заслуги і конкретні результати. У мене достатньо сили, щоб робити серйозні справи без апеляції до заслуг мого діда. Забудьте хоча б на рік, що я внук гетьмана. Сприймайте мене як звичайного українця Бориса, який повернувся на Батьківщину і має волю принести користь своєму народові.

Ходять чутки, що ваша тітка Олена Павлівна Скоропадська-Отт не визнає вас своїм родичем?

Повторю, що я не від кого не потребую визнання свого походження. І до гетьманівни Олени ставлюся з повагою, незалежно від її симпатій щодо мене. Найголовніше, що вона вже зробила і далі робить багато корисного для збереження пам’яті про Другий гетьманат. Я займаюся тим самим, тому в цій справі ми союзники і нам немає чого ділити. Інша річ, що реально діє агентура, яка професійно займається нацьковуванням українців один на одного. Маю особистий досвід, вже тут, в Києві. Але у неправди короткі ноги, вона швидко викриває себе. Якщо хтось дезінформував пані Олену про мої наміри в Україні, то вона сама швидко у всьому розбереться.

Чим ви займаєтесь у Києві? Які плани на майбутнє?

Мене захоплює дослідження гетьманату Павла Скоропадського. Я все більше занурююсь у цей період української історії і бачу суцільні білі плями. Тут багато роботи, багато проблем, — отже, багато майбутніх відкриттів! Читаю книги, спілкуюся з розумними людьми. Нещодавно опублікована моя перша аналітична стаття «Три міфи про Другий гетьманат». Незабаром буде невелика книжка. Так що сьогодні я дослідник і початкуючий популяризатор. А що буде завтра — ніхто не знає. Це вже як Бог дасть. Слава Україні!

Інтерв”ю взято з сайту Народний Оглядач

Нагородний хрест

Історія забулася. І без того вистачало проблем і пригод.

Днями мені зателефонувала підприємець Алла Добруцька і попросила термінової зустрічі. Як виявилося, Алла Ігорівна колись взяла участь у офіційному конкурсі, і тепер є власником залишків кількох маєтків, які колись належали родині Скоропадських. Фірма проводить реконструкцію, найближчим часом збирається відкрити музей родини Скоропадських, підтримує контакти з Оленою Павлівною Скоропадською-Отт. Можливо заснують благодійну структуру, премію…

Селище Тростянець Ічнянського району Чернігівщини, славиться мальовничими краєвидами, добрими людьми…

Структура викупила акції місцевого племзаводу, має землю, створює нові робочі місця…

Уявіть собі здивування місцевої влади і бізнесу, коли днями, до них гучно навідався «нащадок» Гетьмана Скоропадського! Почав збирати людей, проголосив створення на хуторах Третього гетьманату. Звинуватив всіх у привласненні його майна, повідомивши, що розпочинає процес повернення маєтності, парку у 240 гектарів, що нині належить державі. Цікаво, що «онук» суттєво підкоригував політичні погляди. Сказав, що наш Президент Ющенко не вартий і грязюки з-під його нігтів… Справжній Гетьман по крові саме він!

Зрозуміло, для маленького Тростянця, то була подія. Чи шок.

Алла Добруцька вважає, що їй і її співробітникам нанесено чимало моральних збитків. Відчувається удар по діловій репутації, що вже приніс суттєві втрати – зупинено переговори з інвесторами. Почалися дивні перевірки. Є ще поняття «кредитна історія»…

Вирішили подати на «нащадка» до суду. Але, ніхто не розуміє, як звучить його справжнє прізвище? Де він зареєстрований? Громадянином якої країни є? Куди направляти позов?

Алла Ігорівна зконтактувала з донькою Гетьмана О.П.Скоропадською-Отт, теж отримала чітку письмову заяву про відсутність нащадків Гетьмана по чоловічій лінії.

Більше того, вдалося зібрати свідчення про колишнього секретаря Данила Скоропадського, якого той звільнив. Про цікаву танцюристку з Харкова. Їх можливий роман. Спільне життя протягом багатьох років…

Є офіційна довідка поважної медичної установи з Швейцарії, де чітко вказано: особа, яка видає себе за сина Д.Скоропадського ним бути не може! Генетичний аналіз. Більше, в жодній країні світу аналізів за участі О.Скоропадської не було.

В принципі, кожен може проголосити себе нащадком якоїсь історичної особи і почати претендувати на землю, майно, акції… Тенденцію відчуваєте?

Наша команда вже звикла до подібних пригод і розслідувань. Бачили іноземців, які аж занадто пильно вивчають експозиції українських музеїв, пробираються до фондів. Все перефотографовують. За чаркою вони і не криються – через кілька років подадуть позови і привласнять собі особливо цінні експонати… Нащадки…

Західною Україною вже давно мандрують бусики з поляками. Теж фотографують. Уточнюють, де була колись їх власність. На місцеве населення не звертають ніякої уваги – раби…

Дивлячись на нашу владу, депутатів, чи можна бути впевненим, що вони не приймуть якогось ідіотського закону про реституцію, фактично розпочавши нову окупацію України? Може новим власникам слід почати гуртуватися, проводити якісь інформаційні кампанії, впливати на владу, піднімати громадськість?

Аллі Добруцькій пощастило. У її випадку є красиві слова нападника про патріотизм, відродження історії, якими прикривається банальний рейдерський наїзд. При цьому, здійснює його особа, з певними комплексами позашлюбної дитини, без документів і з яскраво вираженою манією величі.

-Ми з великим нетерпінням чекаємо судового позову на мене особисто, журналістів, - говорить Алла Добруцька, - Зразу подамо зустрічні. І дуже легко виграємо цю справу, отримавши велику компенсацію. Хай лише суд встановить реальну особу людини, яка видає себе за нащадка Гетьмана Скоропадського, його громадянство, реєстрацію, справжні паспортні данні. І, будемо вимагати комплексної психіатричної експертизи… Може з неї і почнемо…

Зрозуміло, історія продовжується. Ще будуть несподівані повороти. Міжнародний детектив.

Але, скоро приїдуть інші нащадки. З завіреними документами, чистою репутацією…

І це лише починається…

Прохання до журналістів – утримуйтеся від популяризації фальшивого «онука» Гетьмана Скоропадського! Перевіряйте інформацію, просіть документи!

Віктор Тригуб, редактор журналу «Музеї України»