Як зберегти музейні скарби?

Пограбування музеїв стає  масовим явищим.

Остання гучна крадіжка  сталася в  Закарпатському обласному  музеї, де викрали чотири картини класиків закарпатської школи: "Водоспад Лютянка" Еммануїла Грабарючи, "Ліс" Антона Кашая, "Ліс Буку" Федора Манайла і "Ворочаєвські скелі" Йосипа Бокшая.

Згадаємо кримінальну музейну хроніку тільки за цей рік.

В березні,  розгорається  скандал навколо  заміни 24 картин з Уманської картинної  галереї та з Ямпільського краєзнавчого  музею. Зараз знайдено 12 картин.

Під час звірки експонатів музейного фонду, Музей історії Києва  недорахується майже сотні  картин та ікон. Кримінальну справу так і не порушено. Міліція кваліфікує цей випадок не як крадіжку, а як недбалість.

Влітку – брутальне  пограбування Одеського Музею західного і східного мистецтва. Викрали світову картину італійського художника епохи барокко Мікеланджело де Караваджо "Взяття Христа під варту, або поцілунок Іуди" вартістю 100 мільйонів доларів!  Картина проходить в  багатьох світових каталогах, але це не зупинило злодюг.

І у вересні   пограбовано замок Закарпатського музею.

Куди пропадають картини – невідомо.

Хоча, зрозуміло, що за цим стоїть велика кримінальна система, яка збуває картини великій армії антикварів. Люди потягнулись до красивого і  бажають ексклюзиву…  Є великі гроші...

По статистиці, антикварних магазинів в сотні разів більше, ніж музеїв і більшість  «антикваріату» -  суцільна підробка.

А так  хочеться мати в колекції раритети, навіть, якщо вони з музейних фондів…

За даними Держслужби охорони МВС України, тільки з 2000-го по 2003 роки, з музеїв Вінницької, Івано-Франківської, Харківської, Сумської, Запорізької, Полтавської та Чернігівської областей викрадено понад 1700 предметів, що мають історичну цінність.

Офіційно, з 13 музейних  пограбувань  міліція розкрила лише вісім випадків. Більшість музейних експонатів так і залишиться в приватних колекціях.

В Києві, в Українському домі, проходив «Великий антикварний салон».

Десятки приватних колекціонерів та антикварних магазинів презентували  свої колекції…

Серед сотень  картин, мистецтвознавці запримітили картину Миколи Глущенка «Зимове сонце». Це полотно вже довгий час знаходиться в списку вкрадених картин з Уманської картинної галереї. За неї  запросили  750000 грн.

Такого нахабства ніхто не очікував. Викликали міліцію, картину вилучили з виставки і передали на експертизу…

Цікавий скандал…

 Враховуючи таку ситуацію, прес-служба «Українського дому» зібрала круглий стіл, щоб з‘ясувати: хто ж винен в крадіжках з музеїв?

 В роботу круглого столу включилися багато державних установ та міністерств.

Були представники із СБУ, Генпрокуратури,  МВС. Міністерство культури і туризму представляв Микола Яковина.

 Представники  МВС бадьоро відрапортували, що з 1993 року під охорону відомства передано 458 музейних закладів. Але, враховуючи кількість наданих   коштів, сьогодні реально охороняється лише 328 музеїв і то,  тільки 206 музеїв мають задовільну охорону. Для забезпечення охорони всіх музеїв, необхідно виділити ще 7,9 мільйонів гривень.

 Під час круглого столу  прозвучали  нарікання про гальмування  процесу  паспортизації музейних експонатів.  Микола Яковина пообіцяв терміново провести перевірку всіх музейних фондів.

 З‘ясувалося, ще з 2000 року, МВС розробило систему маркування музейних експонатів. Як завіряють, подібних  аналогів в світі  нема.

Тоді для впровадження маркування треба було виділити   лише 600000 грн .

Кабмін й досі і не спромігся знайти необхідні кошти…

 Питання про єдиний реєстр культурного надбання  вже неодноразово піднімається на всіх круглих столах, присвячених музейній галузі. Всі пропозиції щодо  вирішення цих питань, які озвучували музейні працівники, так і залишилися, як завжди, на паперах у довгому ящику.

 Давайте розберемося, чому й досі нема єдиного реєстру?

 
Почнемо з того, що у самого  міністерства нема навіть елементарного – єдиного реєстру всіх українських музеїв. Останні данні були опубліковані  в 2004 році.

Зараз міністерство, на своєму сайті, вивісило  список музеїв  із застарілими данними.  Багато унікальних музеїв навіть не згадали, хоча завдяки  роботі цих музеїв приймаються постанови на рівні Президента, колекції  беруть участь в закордонних виставках.

Хочу підкреслити,  що за всі роки незалежності, Міністерство культури так і  не спромоглося розробити і впровадити нормативну базу. Досі нема критеріїв єдиної системи обліку музейних предметів, інструкцій, наказів… 

До того ж, немає достатньо  кваліфікованих музейних кадрів. В багатьох музеях немає ні комп‘ютерів, ні цифрових фотоапаратів. А якщо й є, то працювати на них нікому. Немає системи підвищення кваліфікації  музейних працівників.

Та й про яку ефективну роботу музейної галузі  можна говорити, коли в  усьому міністерстві музеями  займається лише п‘ятеро людей?

І, головне,  наші  музейні фонди юридично не захищені.

Музейники просто бояться афішувати свої скарби.

Крім потенційних грабіжників, на музейні колекції  давно зазіхає сама Держава. Вірніше, чиновники.

В країні шаленими темпами будують нові музеї. Після урочистих відкриттів ці новобудови треба буде чимось заповнювати. А у держави – ні нових експонатів, ні грошей на їхнє придбання…

Зараз летять по музеям  листи, щодо перевірки музейних колекцій по вказаним конкретним періодам.

Вибірковість перевірки фондів викликає роздуми – чи не для поповнення новозбудованих музеїв перетрушуються колекції? І що далі буде з оприлюдненими  експонатами?  

До того ж, фінал такої «зачистки» може бути досить трагічним: якщо в музеї не залишиться нічого цінного – місцеві князьки просто  закриють музей, а приміщення й земельку вигідно передадуть комерційним дільцям.

 
Ще одна загроза: музейний експонат може перетворитися у презент при налагодженні дружніх стосунків з сусідніми країнами. Згадаємо, як  Кучма передав  трофейні раритети…

А спробуйте випросите своє, українське, в інших державах – зразу ж зіштовхнетеся  з їхніми законами … Нізя!  Культурне надбання країни!

 
Чи цей приклад -  спірна спадщина  Данила Нарбута в Черкасах.

Близько десяти років тому, ще за життя,   Данило Нарбут подарував 35 своїх картин "Квіти України" місту Черкаси. Як запевняє директор Будинку культури Людмила Бакума, роботи зберігаються в належних умовах .  За всі ці роки "Квіти України" об'їздили всю країну і Черкащину. Вони виставлялися у Львові, Івано-Франківську, Києві, Сімферополі, Ялті, крім того, "Квіти України" регулярно експонуються у Черкасах.,.

Але, родичам такий стан не сподобався. Вони вирішили повернути спадщину назад.  Онука художника Леся Нарбут,  звернулась до мера міста з проханням : "У зв'язку з відсутністю можливості виставляти їх на широкий загал, …. прошу вас повернути їх родині, яка є ініціатором створення музею та повернення до нього не лише картин, а й інших експонатів, які б розповідали про творчий та життєвий шлях видатних художників України Георгія Івановича та Данила Георгійовича Нарбутів".

Цей конфлікт в Черкасах й досі не вирішено.

А що буде, якщо інші  "згадають" про спадщину своїх великих предків?

Про реальну вартість не говоримо…

 
На мою думку, починати треба, по-перше, з закону «Про недоторканність музейних фондів, землі та приміщень», аби в майбутньому ніхто не міг зазіхати на музейне майно і  скарби.

І обов‘язково ввести кримінальну відповідальність за порушення закону, тоді музейники спокійно оприлюднять всі свої фондові збірки  і не боятимуся, що їх речі  передадуть до інших музеїв, або, як прикрасу, - до державних кабінетів.

 
По-друге, створити департамент музеїв, підготувати нормативну базу, забезпечити надійною охороною, дозволити музейникам розпоряджатися  заробленими коштами, надати їм більше прав і можливостей, підготувати кваліфікованих спеціалістів.

По-третє, запустити в Інтернет  доступний сайт всіх  викрадених предметів музейного фонду.

Давно треба  змінити систему управління музейної галузі,  збереження національного надбання.  Інакше, через гнилий паркан  нашого законодавства  ще не одна приватна колекція поповниться музейними раритетами.

Он, скільки розвелось колекціонерів. І яких….

Наталка Іванченко, шеф-редактор журналу «Музеї України»