Дві доби життя “на межі”, безперервна перевірка на міцність та витривалість – те, заради чого сотні юнаків та юначок з усієї України приїхали в кінці липня на Сумщину. Місце вибрано невипадково, оскільки тут діяла похідна група ОУН “Остап”, а в 1940-х роках воювала Українська повстанська армія із загонами НКВС.

За свою порівняно недовгу історію ця гра без зайвого перебільшення встигла стати легендарною. В лавах “воюючих” куренів побувало більш ніж півтори тисячі молодих патріотів. І з року в рік кількість бажаючих взяти участь у грі збільшується.

Цього року гра відбулася 20-23 липня на Сумщині в Краснопільському районі поблизу села Миропілля. Попередні роки захід відбувався на Рівненщині в урочищі Гурби біля села Антонівці. Саме від цього і походить назва табору. Серед гравців були як досвідчені таборовики, учасники попередніх ігор, так і ті, для кого “Гурби-Антонівці - 2008” стали своєрідним бойовим хрещенням. “Я вперше брала участь в подібному заході, дуже переймалась тим, чи впораюсь, чи стане сил, - ділиться враженнями Ірина з Харкова, - Зізнаюсь, що було важко, але про те, щоб відступитися, не думала жодного разу”.

Перший день – урочисте відкриття, реєстрація учасників, знайомство з майбутніми побратимами. В повітрі – ентузіазм та знервованість. Навіть “бувалі” гравці не знають, чого чекати: кожна наступна гра не схожа на попередню.

Учасникам нагадують правила: два куреня-суперника - “Жовті” та “Червоні”, “життя” бійця – пов'язка відповідного кольору на лівій руці, мета гри – захопити прапор супротивника. Короткий інструктаж - і команди розходяться кожна на свою частину терену. Гра розпочнеться рівно опівночі.

Із “бійців” кожного куреню формується розвідка та спецзагони. Це мобільні сили команди, її очі і вуха, головна ударна сила куреню, тому і вимоги до “розвідників” і “спецназівців” відповідні: на тереновій грі як ніде стають у пригоді і спортивні, і туристичні навички.

Перша ніч видалася спокійною, але під ранок в штаб “Червоних” надійшли новини: прапор куреню захоплений супротивником. Керівництво вимушене змінити тактику: основні сили кинуті на пошук ворожого табору, того ж дня відбувся перший великий бій.

Сергій Кузан, курінний “Червоних”: “Треба визнати, що з самого початку ми припустилися кількох стратегічних помилок, які врешті вплинули на результат гри”.

Наступні дні пройшли під знаком партизанської війни. Учасникам запам'ятались і нічні алярми, і виснажливі вимарші, і злива, яка, розпочавшись першого дня, не вщухала аж до закриття.

Цього року переконливу перемогу здобув курінь “Жовті”, очолюваний киянином Олександром Резніченком.

“Теренова гра “Гурби-Антонівці” - це також нові знайомства та зустріч зі старими друзями, - говорить учасник гри Богдан Тицький, - І, безперечно, чудова можливість випробувати себе”.

І справа не лише в модному нині слові “екстрим”: найбільша теренова гра України “Гурби-Антонівці” - це також непідробний дух братерства та патріотизму.