Легенда про Україну – ядерну державу!

Ця тема є однією із найбільш засекречених в Україні. Багато років вищі державні чиновники старанно обходять інформацію про ядерну зброю. Між тим, все таємне колись стає явним. До того ж, цей секрет відомий іншим членам ядерного клубу.

Зрозуміло, ніяких документів, свідчень, фотографій не маємо. Є лише глухі чутки і версії. Сіра зона міжнародної політики…

Отож, спробуємо створити міф, який можливо, дуже швидко стане легендою. Про ядерні боєголовки, що можливо, залишилися у розпорядженні української влади.

Між іншим, все не так фантастично, як дехто думає. Давно ходять чутки про існування атомної бомби в Ізраїлі. Екс-президент США Д.Картер навіть назвав точну кількість – 150 ядерних боєголовок. І на відміну від галасу довкола міфічних ракет Ірану і Іраку, світ мовчить…

Нещодавно опубліковано матеріал, де вперше високопоставлений український чиновник натякнув про існування бомби і у нас. «Создается впечатление, что холодный душ в Бухаресте только усилил горячку невменяемого бандеровского режима в Киеве и «смотрящих» за ним руководителей украинских спецслужб. Дошло до того, что один из них, генерал-майор ГУР МО Украины Владимир Филин (Владимир В-ич Л-ко), на днях публично выступил с угрозой ядерной войны против России. В статье «Украина может вновь стать ядерной державой» этот теневой руководитель украинской военной разведки заявил о наличии «в арсеналах» Украины «ракетно-ядерного оружия», которое «военные и сотрудники СБУ» утаили в нарушение Будапештского протокола от 1995 года».

«Филин пишет, цитирую: «Ошибается тот, кто недооценивает украинский потенциал и возможности. Конечно, Украина - не Израиль с его 150-ю ядерными боезаpядами, сам факт наличия которых держится в тайне. Но для того, чтобы сдержать и отрезвить врага, посягающего на нашу территориальную целостность, такого большого количества и не нужно».

Филин уточнил, что «вернуть бездарно утраченные 180 межконтинентальных баллистических ракет с 1560 ядерными боеголовками и десятки стратегических бомбардировщиков с крылатыми ракетами Х-55, естественно, невозможно». Но, с другой стороны, «наши военные и сотрудники СБУ, в отличие от политиков, оказались людьми более ответственными».

То есть он прямо говорит о наличии у Украины ядерных боезаpядов, спрятанных военными и спецслужбами. Понять иначе его заявление нельзя».

Цікаво, що ця інформація, досить активно пройшовши Інтернетом, залишилася демонстративно «не поміченою» владою. Мовчать і наші «стратегічні» партнери…

Журналісти вирішили трохи розслідувати тему, неформально опитавши солідних людей з певними допусками, які нині на пенсії. Дивуватися не треба. НІХТО офіційно не заперечив можливість існування на нашій території ядерної зброї! Більше того, прозвучали конкретні цифри. Від трьох до десяти ядерних боєголовок, які залишилися від гігантського ядерного арсеналу СРСР. Зрозуміло, говоримо, швидше за все про боєголовки від тактичної ядерної зброї. Згадують легенду про загадкові ядерні дипломати – портативні малопотужні пристрої, яких дуже недорахувалися після розпаду Союзу. Можливо, у нас залишилися ядерні артилерійські снаряди і атомні міни… Простір для польоту фантазії безмежний… Чекати підтверджень чи спростувань – марна справа. Таку інформацію просто не помічають демонстративно.

Між тим, майже достеменно відомо, що ядерна зброя є на озброєнні Чорноморського флоту Росії, який базується у Севастополі. Арсенал у одній з бухт… Ймовірно…

На 1990 рік, СРСР мав 10271 ядерну боєголовку. 2500 пускових установок. Нині в Росії (2000 рік) повинно бути 5906 боєголовок.

Дуже цікава статистика стосовно ядерної зброї України. У 1991 році ми опинилися на третьому місці у світі! Хоча, статистика досить розпливчата. Було БІЛЬШЕ 1900 ядерних боєзарядів різної потужності і видів. Дві гігантські бази міжконтинентальних стратегічних ракет. Літаки ТУ-160…

Існувала відповідна інфраструктура…

І досі достеменно не відомо про внутрішні інтриги між генералом Толубко, Л.Кравчуком, Є.Марчуком, І.Плющем та іншими діячами, які не дуже хотіли віддавати всю ядерну зброю. Навіть враховуючи шалений тиск США, РФ, НАТО…

Згадаємо, що 12 березня 1992 року Леонід Кравчук призупинив вивіз тактичної ядерної зброї…

5 квітня 1992 року, Президент Кравчук підписав Указ №209 про включення 43 ракетної і 46 повітрянної армій до складу ЗС України.

Перший ешелон з боєголовками, вийшов з України у березні 1994 року. 2 червня 1996 Україна офіційно втратила ядерний статус.

5 років українські військові і спецслужби контролювали фантастичний атомний арсенал. І точну кількість боєголовок назвали тільки згодом…

Є легенда, що під контролем України залишилося 5% боєголовок з тактичних ракет…

Хоча, реконструюючи події, можна уявити існування особливо секретної групи з офіцерів СБУ та армії, що отримали наказ притримати кілька зарядів. І наказ було елегантно виконано, про що свідчить заява генерала Філіна.

Дуже може бути, що одна з боєголовок мирно лежить скажімо десь у Тарутинському районі Одеської області чи на острові Зміїний. Як запобіжник для деяких гарячих румунських хлопців, які мріють повернути Бессарабію, Буковину, Зміїний у склад великої Румунії. І те, як притихли яструби з Бухаресту після зустрічі нашого В.Ющенка з румунським колегою, говорить на користь цієї версії.

Можливо, якісь заряди зберігаються на Сході України. Припустимо, у старих копальнях Артемівська. Чи на Сумщині… Можливо, у Макарові… Однозначно, у Криму… Припускати можна все, що завгодно.

Дуже хочеться розпитати про це Л.Кравчука, Л.Кучму, Є.Марчука… Але, вони категорично утримуються від подібних розмов, відбуваючись загальними фразами. А тема дуже цікава!

Дуже може бути, що в Україні вже є американські тактичні атомні боєголовки, які намагаються видати за старі, радянські… Який простір для польоту фантазії!

Дивно, що ніхто з журналістів не покопався у цій сенсаційній історії. Адже, дуже багато очевидців, учасників…

На початку дев‘яностих, автор цих рядків зареєстрував газету. Хотілося почати перший номер з якоїсь гучної сенсації. Скандал довкола ракет, Чорноморського флоту, газу, НАТО лише починався. Маючи досвід служби у Ракетних військах стратегічного призначення, я висловив версію, що Росія вже перенацілила свої ракети на Україну. Фактично, ми тоді перетворилися у військового суперника. І такий крок був цілком логічним. Газета вийшла страшним тиражем у 500 примірників. На більше не вистачило грошей. Майже весь тираж роздали тодішнім депутатам парламенту, журналістам. Ніякої реакції.

За кілька днів, на трибуну Верховної Ради виліз проросійський комуністичний депутат, і розмахуючи нашою газетою, влаштував справжню істерику. Парламент проголосував за створення спеціальної комісії з розслідування публікації.

Автор такої гучної сенсації нічого про ті інтриги не знав, мирно попиваючи пиво. Колеги, почувши трансляцію по радіо, весело почали телефонувати, цікавлячись розвитком подій. Ніякого розвитку не було. Був не то вересень, не то жовтень.

СБУ знайшло мене 31 грудня. Комісії з розслідування, виявляється сформували, доручення дали. Джерело шукали три місяці… Ми якраз офіси змінили, прописку… Весь новорічний вечір довелося писати якісь пояснення, розповідаючи, що таким чином вирішили розкрутити газету. Серйозних полковників з якогось суперсекретного відділу цікавило інше – що я знаю про ядерні заряди? Зрозумівши, що я дійсно нічого не знаю, а публікація була жартом, відпустили, порадивши більше про ядерну зброю нічого не писати. Новий рік зустрічали дома.

Ще через три місяці мене знайшла прокуратура. Кількагодинний перехресний допит. Пояснив. Відпустили. Оперативно працюють…

2008 рік. Нахабні заяви Росії. Територіальні претензії. І тиха відповідь одного з керівників ГУР про наявність ядерної Зброї. Між іншим, Росія притихла…

До речі, не треба бути великим експертом, щоб зрозуміти, що станеться, якщо на нашій території почнеться збройний конфлікт. Згадайте наші колосальні АЕС! Лише разова зарядка ядерним паливом – майже 200 тонн! Що буде, якщо АЕС почнуть бомбити чи обстрілювати? Чорнобиль показав…

Висновок. Чекати акту прямої агресії від Румунії чи Росії, чи ще від кого – марна річ. Це рівень планетарної катастрофи. Якщо не розбомблять АЕС, обов‘язково підірвуть якусь дамбу на Дніпрі. Що станеться тоді, зрозуміло?

Світове співтовариство просто не допустить будь-яких ворожих дій проти України.

Інша справа, наші політики. Хоча, і громадянської війни між ядерними об‘єктами, каскадом ГЕС, гігантами хімічної промисловості і урановими шахтами теж не вийде.

Не та ми країна!

А на ультиматуми слід відповідати ультиматумами. І навчитися поважати себе і свій народ. Україна займає дуже потужну позицію у світі.

В принципі, мало хто здивується, якщо десь у наших закапелках, мирно лежить десяток боєголовок. Просто, як пам‘ять…

Ментальність…

Автор просить сприймати цей матеріал як літературний твір. Фентезі…

Віктор Тригуб