За
останніми соціологічними даними популярності політичних партій, консерватори
згубили декілька балів і тепер від лібералів їх відділяє всього 6 пунктів.
Сталося так тому, що лідера лібералів Стефана Діона почали більше підтримувати
в провінції Онтаріо. Тож розрив між двома лідируючими партіями в Канаді помітно
скоротився. Консерватори мають тепер 36%, ліберали 30%, далі займають місце
нові демократи з 15%, зелені з 10% і Квебекський блок – 8%
♦♦♦♦♦♦♦
Уряд
Стівена Харпера намірився активно, і навіть дещо агресивно, рекламувати через
телебачення запропоновані ним зміни до канадської імміграційної системи.
Неназване джерело в уряді, ознайомлене із сценарієм реклами, відзначило щодо
цього - “преса скаже, що цю рекламу консерватори використовують у своїх
партійних цілях“. За інформацією іншого джерела з уряду на рахунок
імміграційної реклами: “вона поінформує суспільство про грядущі зміни, що буде
дуже корисним“. Реклама готується в ефір саме напередодні слухань на тему нових
імміґраційних правил. Тема імміграції дуже чуттєва для консерваторів, так як
вони вже згубили підтримку деяких етнічних спільнот. Запропоновані консерваторами
зміни дають міністру імміграції значно більшу, ніж тепер, владу у вирішенні
кого приймати в Канаду, а чиї заяви навіть і не розглядати.
♦♦♦♦♦♦♦
Більшість канадців рахує, що уряд Канади забагато “панькається“ з
іммігрантами, аби вони почували себе як вдома. Мова йде не про всіх, а про тих,
які зачисляють себе до видимих меншин. Про це, згідно опитування провідних
канадських мас-медіа, заявило 61 відсотків канадців. В Квебеку ця думка взагалі
сягнула 72 відсотків. При нагоді вияснилось, що так звані видимі меншини,
набагато повільніше привикають до Канади ніж європейські іммігранти, зовсім не
відчувають її своїм домом, з неадекватно меншою активністю, чим білі
імміґранти, беруть участь у політичному життю країни, більше ніж вони
незадоволені своєю дійсністю та з недовір’ям ставляться до своїх
співвітчизників.
Зараз в Канаді нараховується приблизно 5 млн.
іммігрантів, які відносять себе до видимих меншин. Тож постають закономірні
питання, яких не було в 1971 році, коли Канада ввела політику багатокультурності
(тоді, як з 10 відсотків нових іммігрантів, лиш 1 відсоток припадав на видимі
меншини) - чи підходить їй тепер ця політика; чи взагалі не роз’єднує вона
Канаду, замість її об’єднувати; чи не викликає меркантильних інтересів
“увірвати“ в уряду на свої потреби побільше грошей?
♦♦♦♦♦♦♦
В Канаді йде до завершення суду на
“домашньою“ групою так званих терористів, яких арештували в Торонто два роки
тому. Серед 18 арештованих тоді підозрюваних, яких обвинувачували у планах
підриву будівлі канадського шпигунського агентства CSIS та намірах відрізати голову
прем’єр-міністру Канади Стівену Харперу, більшість неповнолітніх і підлітків. В
ході розгляду справи, семеро з підозрюваних вже відпущено. Крім того виявилось,
що групу “терористів“ від самого початку створення через Інтернет “вела“ та
сама служба CSIS. В неї був
уведений інформатор спецслужб, ім’я якого досі не розголошується, котрий, за
деякими даними і організував придбання вибухових речовин, аби спровокувати
арешт. Поза тим, в групу спецслужбами був введений ще однин додатковий
інформатор– мусульманський діяч, який сам запропонував свої послуги CSIS ще в 2004 році, очевидно за
винагороду, і котрий відразу після розкриття змови направо та наліво роздавав
інтерв’ю про свою шпигунську діяльність у групі.
В результаті, голослівне затримання
“терористів“, помалу обертається у фарс, організованого спецслужбами для
підняття свого престижу, і все є надзвичайно подібним до щойно завершеного
процесу в Санкт-Петербурзі, що кінчився повним розвалом голосної спочатку справи
про “ісламський тероризм“, де також все відбулося аналогічно до канадського.
|