Партія снайперів – жарт, що стає народним рухом

Більшість українців гостро незадоволені станом справ в державі. Так само і в Росії, інших країнах СНД, Східної Європи. Рівень життя стрімко падає. Соціальний захист майже відсутній. Відбувається швидке розшарування суспільства. Ті, хто має доступ до розподілу бюджетних потоків, стрімко багатіють, дико жируючи на очах у всіх, а люди, що звикли жити чесно, за рахунок власної праці, зубожіють.

Система ліберастичних інстинктів побудована так хитро, що так звані вільні вибори на всіх рівнях, може виграти лише та політична сила, яка має великі гроші і адміністративний ресурс. Практично неможливо прорватися, навіть у регіональну політику, звичайним, нормальним людям, яких, на щастя, переважна більшість у будь-якому суспільстві.

В результаті, нами вже кілька років, правлять ті, хто фактично ніколи не користувався громадським транспортом, не стояв у чергах районних поліклінік, не водив дітей у звичайні дитсадки, ніколи не працював на виробництві, не жив у типових хрущовках… Тобто, діячі, які виросли і сформувалися у химерному «елітарному» світі. З відповідними, морально-психологічними установками. Ще страшніше, коли до влади вони пропихають власних дітей – готових вилупків, які дивляться на світ з вікон мерсів і через екрани плазмових телевізорів.

Справедливості нема! І за неї НЕМОЖЛИВО боротися легально!

Нині модно посилати всіх до суду. Але, спробуйте там щось вирішити між продажними суддями і дорогими  адвокатами! Якщо станеться диво і виграєте – добийтеся виконання того рішення…

Рівень цинізму, нахабства, жлобства, відчуття власної богообранності, безкарності нинішньої влади пострадянських республік, досяг катастрофічної межі.

Вони просто втратили елементарний інстинкт самозбереження. Їм все можна! На народ звертають увагу лише під час чергового шоу, чомусь названого виборами. Вся та увага виражається дрібними подачками, яскравою рекламою, гучними обіцянками і кількома шаровими концертами. Перемагає той, хто вкладе в піар більше і пообіцяє ефективніше.

Особливо гидкого вигляду все це, набуло після переходу на партійну систему виборів. Організовані злочинні угрупування мільйонерів і мільярдерів, відомі як політичні партії, нахабно рвуться до влади, аби збільшити власні капітали за рахунок народу.

Їхні дітки можуть безкарно вбивати людей, ставати винуватцями жахливих аварій. Народ мовчить, бо благоденствує.

А де і що можна сказати?

Все телебачення відомо в чиїх руках?! Всі масові газети – за ними. Про партії говорили.

Залишаються лише маловідомі сайти і форуми в Інтернеті.

Саме там і виникла гумористична ідея Маленької партії снайперів. Романтичне гасло «10 патронів – і в Україні буде порядок!». Весела спроба трохи отрезвити і полякати кодло негідників, які окупували всі рівні влади, забувши про потреби народу.

Якщо люди не отримають ніші для викиду негативу у бік недолугих правителів – почнеться неконтрольована бойня, що швидко перетвориться на війну.

Тому, Партія снайперів розробляє пакет з кількох, дуже простих і зрозумілих кожному, законів.

«Про уведення смертної кари для вищих державних чиновників, замішаних у корупційних діях та роботі на іноземні спецслужби». «Про зняття недоторканності з депутатів і суддів», «Про покарання суддів за умисне фабрикування несправедливих рішень» (три спростованих вищими інстанціями вироки – у відставку, а якщо були матеріальні втрати, несправедливе покарання – за грати).

Суть всіх цих пропозицій – уведення в дію геніального гасла «Закон один для всіх!», що красиво прозвучавши, перетворилося на піар-хід.

Починає тривожити стрімка популярність народного руху Маленької партії снайперів. Навіть нас, ініціаторів! Розпочавшись з безневинного жарту – Маленьку партію снайперів вставили у соціологічне опитування про популярність політичних сил (був останній  вільний рядок!), отримали перше місце і 87% підтримки, і купу публікацій. Довелося написати кілька напівжартівливих програмних статей. Гасло «10 патронів, і в Україні буде порядок!». Потім вирішили трохи гуманізувати ідеологію. Виникло нове гасло «1000 арештів – і в Україні буде порядок!». Зрозуміло, говоримо лише про вищі ешелони влади…

В якийсь момент, постійні звернення з регіонів, прохання вислати програмні документи партії, якої офіційно не існує, втомили. Поза межами території України, створили сайт, куди повісили всі раніше опубліковані статті.

Написали коротке повідомлення, яке моментально розтиражували популярні сайти. За перші дві доби існування нового ресурсу, його відвідало більш ніж 500 чоловік з двох десятків країн!

На авторів проекту, виходить чимало людей з якимись пропозиціями і вимогами рішучих (!) дій. Нагадуємо – проект літературно-гумористичний! Ми абсолютно не чекали такої бурхливої реакції! Нам потрібно хоча б кілька днів, аби це все переварити і осмислити.

Складається враження, що політичний жарт перетворюється на повноцінний народний рух… Підкреслимо, на цей момент, ми не маємо ні коштів, ні організаційних ресурсів, ні виходів на провідні ЗМІ… Ми можемо лише говорити, в рамках існуючої свободи слова. Підкреслимо – в рамках! Якою буде реакція владної бидлоеліти – не знаємо. Очікувати від них підтримки не варто. Скоріше, якихось пакостей…

Головне – ідея пішла в маси. Наші гасла затрималися в пам‘яті сотень людей, які займають певні позиції у суспільстві, журналістів, політологів, громадських діячів… Зрозуміло, вони починають сприймати дійсність більш реалістично. А над різноманітними програмами виходу з кризи, відверто сміються…

 Тільки тоді буде порядок, справедливість, прозора влада, громадянське суспільство…

Ми очікуємо підтримки лише від народу.

І це все, що можна сказати на цей момент.