Канаду починає трясти від нового шпигунського скандалу. Звісно, пов’язаного із російськими спецслужбами.

Але спочатку - з кінця. У США щойно вийшла друком книжка “Comrade J” (“Товариш Ж“). Хоча там вона вже на прилавках магазинів, у Канаду її ввіз тимчасово зупинили - американський видавець книжки, яка відразу стала скандальною, виясняє юридичні наслідки канадського законодавства у зв’язку із публікацією.

Справа в цьому, що книга написана за мотивами розмов із Сегієм Третяковим, який рахувався з 1990 до 1995 року в Канаді російським  дипломатом, але насправді (ну, і то ж треба, яке відкриття...!) був розвідником. В 2000 році він втік у США і попросив політичного притулку, розповівши американцям, що він робив у дійсності. “Дістав американське громадянство за зраду батьківщину і непогану компенсацію грішми” – так прокоментувала його поступок преса в Росії. Ну, хто там працював і працює  у російських дипломатичних установах по всьому світі, сумніватись не доводиться – біографія президента Путіна, як приклад, є відома кожному.

Але щодо нової книжки та  її вразливості для канадців – там вперше згадується, що агентами руского шпигуна були канадські високопосадовці. В книжці йдеться, що за роки роботи в Оттаві, Третяков встиг навести 5 важливих контактів у канадській столиці, які за винагороду доставляли йому секретну воєнну  і політичну інформацію. Особливо цінилась інформація,  як Канада відслідковує російські  підводні човни в Арктиці.  Серед завербованих, яких називає  Третьяков, були агенти "Артур", "Семен" і "Лазар". Двоє з них - це Джон Лемб (нині помічник замісника міністра екології Нунавуту) і Даглас Росс (професор політичних наук в інституті Саймона Фрейзера в Британській Колумбії). Але “найважливішою рибою“ із завербованих був  консерватор, член федерального Парламенту, Алекс Кіндій (“Сідий”), якого завербував ще колишній віце – консул в Оттаві Віталій Домарадський.  Вразливість обвинувачення є двоякою – по перше Кіндій був колись членом Консервативної партії, яка зараз є при владі в Оттаві  і тому потрапляє під критику з будь-кого боку від опозиційних лібералів.  Ліберали ж напевне залюбки використають і цю нагоду аби в чергове кинути каменем через пліт. Ну а друге, Алекс чи Олег Кіндій, який  є за походженням українцем, добре був  знаний за час своєї каденції, як рішучий противник комунізму.

Хоча автор книжки і обвинувачує колишнього канадського члена Парламенту, насправді може вияснитися, що перебіжчик Третяков лиш використав Кіндія, якому зараз вже 78 років і який вже давно відійшов від політики, лиш для того, аби заявити про свою важливість.  Тай сума хабара у 10 000 дол., що приписується канадському парламентаристу, занадто скромна як для таких справ – варто подивитись аналогічні шпигунські приклади, де підкуп і меншого рангу діячів принаймні починається від кільканадцяти сотень.

Тож наведене обвинувачення може бути не більше ніж звичайною “качкою“, із ціллю зкомбінованою російськими спецслужбами спеціально на заздалегідь обрану жертву.  Однак канадцям доведеться щось з тим робити – або спростовувати і судити видавця книжки, або визнавати, що рускі агенти вже сидять в канадському Парламенті.