Это не Гоголь! Это Лермонтов!
Оце сюжет! Історія з віднайденням невідомих портретів ймовірно М.Гоголя, перетворюється у повноцінний міжнародний детектив. Таке враження, що чисельні мистецтвознавці, історики просто чекали наших публікацій.
Журнал «Музеї України», через власний сайт, оприлюднив фотографію картини невідомого художника, де зображено невідомого чоловіка. Було висловлено обережну версію, що то Микола Гоголь. Портрет зберігається в Європі у нащадків аристократичної родини. Для порівняльного аналізу, ми витягли з мережі максимальну кількість відомих і маловідомих портретів письменника. Крім того, опублікували фотографію невеликого портрету невідомого, авторства художника М.Тітова. Використали її як фон, вказавши, що отримали зображення перед цим і сумніваємося, що то Гоголь. Картина зберігається у Німеччині.
Зрозуміло, звернулися за коментарями і експертними оцінками до художників, мистецтвознавців, істориків, музейників. Висновки кардинально розділилися.
Між тим, продовжили пошук і знайшли досить цікаву інформацію.
«Ми почали шукати згадки про Тітова. -Це стиль бидермайер, десь перша
третина- половина- друга третина 19 сторіччя,- заявив нинішній власник роботи. В Інтернеті знайшли лише цю згадку:
Михаил Архипович Титов, подаривший музею картину "Притча о блудном сыне", бывшую
на выставках за границей, - уроженец Нижегородской губернии: живет в г. Келцане
у границы и известен по передвижным весенним и др. выставкам у нас и еще того
более в Вене и Берлине и др. западных центрах, как видный экспонент тамошних
выставок. Более чем важно не игнорировать нижегородца-жертвователя, тем более
что Дельвигом ему письменно обещана медаль. Титов окончил Нижегородское реальное
училище и И.А.Х.
Антон Антонович Дельвиг
1798-1831
Русский поэт, переводчик, журналист, критик и издатель. Основатель "Литературной газеты" - первого издания, полностью посвященного литературно - культурной жизни России. Создатель альманаха "Северные цветы". Прославился стихотворениями в стиле "русской песни" и "греческих идиллий." Автор знаменитого романса "Соловей". Скончался в возрасте 33 -х лет. Творчество Дельвига изучено мало и практически - забыто.
Нагадаю – це ліцейський товариш О.Пушкіна, що зіграв значну роль у житті генія. Виходить, що барон Дельвіг знав творчість Тітова, і навіть письмово обіцяв йому медаль!»
Несподівано всі ці матеріали широко розійшлися Інтернетом. До нас звернулося 10(!) представників різних ЗМІ з проханням про інтерв‘ю! Ми відмовилися, бо самі нічого не розуміємо.
Раптово, на нас вийшли представники потужних антикварних кіл Росії, з проханням вивести на власників картини М.Тітова. Враховуючи специфічні стосунки журналу «Музеї України» з чільною російською владою, а особливо, спецслужбами, така форма співпраці не викликала ніякого ентузіазму. Розмова закінчилася практично нічим. Вже майже прощалися, коли жіночка на тому кінці слухавки буквально прокричала: «Да разве Вы не понимаете! Это не Гоголь! Это Лермонтов!».
Тут уже стрес почався у нас. Ми знаємо, що чимало людей з Росії уважно моніторять наші сайти, навіть замовляють професійний переклад деяких наших матеріалів російською мовою. Отримали чергове підтвердження. Розмову поки-що відклали.
Почали шукати всі доступні портрети Лермонтова. Дивіться.
Нагадуємо роки життя М.Ю.Лермонтова – 1814-41. Звертаємо увагу, що певний час поет служив у Нижегородском драгунському полку. Зустрічався з М.Гоголем.
Художник Михайло Архипович Тітов виріс у Нижегородской губернии, можливо служив десь поруч, бачив Поета…
Виникла версія, що Тітов намалював портрет під враженням від смерті Лермонтова…
Погодьтеся, що сюжет закрутився ще той! І все це протягом якихось десяти днів!
Ще раз підкреслюємо – творці часопису «Музеї України» - звичайні журналісти. Ми не є фахівцями у живописі, історії… Просто даємо хронологію подій, друкуємо максимальну кількість фотографій, документів, висуваємо якісь власні версії, абсолютно не претендуючи на якусь істину чи науковий підхід. Висновки хай роблять спеціалісти. Нам вся ця пригода дуже подобається. Маємо велику аудиторію уважних читачів. Можливо ось так, весело, і здійснимо якесь потужне наукове відкриття. А може і ні… Тоді залишаться ці статті.
Чимало людей вже почали вивчати біографію великого українського письменника Гоголя, читати російського Генія Лермонтова – і це прекрасно!
А журналісти продовжують розплутувати чергову історичну головоломку, яка так несподівано звалилася на наші голови. В минулому чимало таємниць. Мабуть без них було б сумно…
Віктор Тригуб, редактор журналу «Музеї України»
http://lermontov.niv.ru/lermontov/family/portret_1.htm
http://vrubel-lermontov.ru/photo.php
|