Скарби і таємниці Гетьмана Мазепи-2

Віктор Тригуб

Шабля Мазепи. Ермітаж.

Журналістка Валя Мудрик повернулася з Ермітажу. Дівчина здійснила справжній громадянський подвиг - пробилася в засекречені сховища Ермітажу і привезла фотографії оригінальної шаблі Мазепи. Як виявилося, про існування шаблі Мазепи в Санкт-Петербурзі, всі щось чули, та ніхто, ніколи її не бачив. Завдяки неймовірній історії, за участі спецслужб, політиків, козаків, журналістів з США, Канади, Росії, Польщі, України, український загал світу отримав можливість побачити унікальну реліквію нашого народу! Україна знову перемогла!

Нагадуємо хроніку подій.

Отаман Американського козацтва, фанатичний колекціонер козацьких речей і української старовини, Сергій Цапенко, випадково дізнався про існування якоїсь неймовірної шаблі Гетьмана Івана Мазепи в Канаді. Власники раритету - колекціонери польського походження, божилися, що то є оригінал з одного з парадних комплектів Гетьмана. Експертиза показала, що лезо шаблі дійсно древнє. А от ефес - майстерна реконструкція, зроблена невідомим майстром. Особливої оригінальності шаблі надає обличчя козака на руків*ї. Залучивши істориків з діаспори, американці вийшли на колекціонерів з Польщі, які розповіли, що певні речі козацької доби, у тому числі кілька комплектів старшинської зброї, вивезли спецслужби СРСР після 1945 року.

На цьому етапі, до розшуків долучилися журналісти міжнародного козацького журналу "Нова Січ" та "Музеї України". Як нам вдалося дізнатися, офіцери радянських спецслужб, досить ретельно пройшлися музеями Польщі, особливо, Варшави і Кракова, вилучивши цінні речі. Багато чого осіло у приватних колекціях сталінських маршалів і генералів. Дещо опинилося в музеях і спецхранах радянських музеїв.

Ми точно знаємо, що в секретних сховищах того ж Ермітажу, зберігається чимало зброї, документів, прапорів козацької доби. У тому числі, деякі цінні речі, вивезені з музеїв Польщі, Німеччини, Австрії, Чехословаччини та інших країн.

Прапори, козацькі регалії захоплені після Полтавської битви, архіви, книги, що є святими для кожного українця, в нормальних умовах зберігаються в дальніх спецхранах, які контролювало КГБ, а нині ФСБ.

234 засмолені і НЕРОЗПАКОВАНІ(!) скрині з документами Мазепи, шапка Гетьмана, оригінальні прапори - надійно заховані як від відвідувачів музею, так і від рідких українських істориків.

Наші спроби залучити до процесу вивчення і ймовірного повернення наших скарбів, що лежать в російських спецхранах, української влади, закінчилися нічим. В державі не існує органу, який би розшукував і різними шляхами повертав культурні цінності! Поговоривши і з депутатами, і з міністрами, і з різноманітними чиновниками, ми почали діяти за стандартними журналістськими схемами.

Було написано кілька статей про шаблю Мазепи. Весь процес нашого розшуку детально описано на сайтах Нова Січ і Музеї України. Історія моментально стала легендою. Наші матеріали хто тільки не передруковував! Кому ми тільки не давали інтерв*ю! Від прямих ефірів просто втомилися! Дійшло до того, що почали запрошувати прийти у школи, вузи, музеї на "творчі вечори"! Потихеньку ми залучили журналістів з солідних державних видань, які почали відвідувати з цією проблемою високі кабінети, телефонувати різним чиновникам. Ми теж написали кілька листів, які ніхто не помітив...

Особливої динаміки цим процесам, надала юна кореспондентка популярної газети "Блик" Валя Мудрик. Газета винесла на першу сторінку фотографію реконструкції, коротко розповівши про сенсаційну знахідку.

Валя почала обдзвонювати МЗС, Секретаріат Президента, Держслужбу з контролю за переміщенням культурних цінностей. Ніхто не захотів перейматися як  шаблею, так і процесом розшуку національних скарбів.

Валя зателефонувала в Ермітаж і попросила якусь фотографію шаблі Гетьмана. З дівчини посміялися, сказавши, що в Ермітажі мільйони експонатів. Без номера не знайдуть. На той момент Нова Січ і Музеї України вже оприлюднили секретний інвентарний номер експонату - 30-6986. Як дізналися - не питайте. Таємниця. Переживши короткий шок, керівництво Ермітажу, вирішило дозволити українським журналістам відвідати сховище і ВПЕРШЕ сфотографувати шаблю Мазепи. Про карколомні пригоди, за участю спецслужб Росії, Канади і США, довкола полювання на реконструкцію шаблі Мазепи в Канаді, читайте в книзі "Шабля Івана Мазепи" на сайті Нова Січ.

Кульмінація історії - Валя Мудрик летить в Пітер, потрапляє до секретного сховища і фотографує оригінал шаблі Гетьмана. 27 квітня 2007 року, газета "Блик" виходить з фотографією шаблі на обкладинці. Хлопці, тільки більше не пишіть, що це саме Ви знайшли, пробили, проникли...

Ермітаж визнав підміну шаблі Мазепи!

Епопея довкола шаблі Мазепи перетворюється у затяжний міжнародний детектив.

Нагадуємо, що все почалося на початку 2007 року, коли отаман Американського козацтва Сергій Цапенко знайшов реконструкцію шаблі Мазепи (з головою козака на руків‘ї). Канадські колекціонери польського походження, божилися, що то оригінал. Виявилося – копія. Лезо з старовинної іранської шаблі, а ручка – точна копія парадної шаблі Гетьмана, зроблена із зліпка.

 В Ермітажі діє чимало спецхранів, які контролювалися КГБ, а нині ФСБ, де зберігається чимало святих для кожного українця речей. І для поляків. І для німців…

Після кількох інтриг, росіяни запросили журналістку до фондів, дозволили сфотографувати шаблю. Стверджували, що то оригінал. Серія публікацій широко розійшлася Інтернетом і багатьма ЗМІ різних країн. Українці здійснили потужний історичний прорив. Довели, що шабля Мазепи дійсно існує, оприлюднивши фотографії двох екземплярів.

Відомий зброяр Володимир Остапович з центру «Булат НВР», вирішив виготовити копію шаблі Гетьмана з булатної сталі. Загнали фотографії в комп‘ютер, залучили фахівців і з жахом зрозуміли, що гучно презентована шабля з Ермітажу, теж  копія! Підміна!

Повідомлення про це зразу оприлюднили сайти «Нова Січ» і «Музеї України».

Газета «Блик» звернулася з офіційним листом до Ермітажу і отримала ствердну відповідь. Ермітаж видав копію шаблі за оригінал. Читайте самі:

Уважаемые сотрудники газеты «БЛИК». В очередной раз приходится отвечать на Ваши вопросы, которые Вы задаете уже не первый раз. Отвечаем по порядку.

1. Сабля, которая была показана журналисту В. Мудрык, не могла принадлежать Мазепе, о чем написано в тех каталогах, где она была неоднократно опубликована. Скорее всего, она была изготовлена уже в середине 18 в., так как ее декор соответствует этому времени. Возможно, сабля сделана в память о гетмане каким-либо его сторонником или последователем. Надпись, выгравированная на клинке, лишь упоминает имя гетмана, но не указывает на принадлежность сабли ему.

2. Парадной сабли с головой казака на рукояти в Эрмитаже нет, так же, как и 234 ящиков с материалом «мазепинского дела». Сотрудники Эрмитажа видели фотографию с головой казака, находящиеся в Канаде, но, не исключено, что это более позднее добавление.

Это ответы на письмо газеты «БЛИК», но хотелось бы добавить по поводу информации, помещенной в Интернете.

Очень жаль, что журналы «Музеи Украины» (особенно) и «Нова Сич» публикуют этот бред. Никаких поездок сотрудников спецслужб с секретным заданием в Канаду не было. Думается, что у них есть более серьезные дела, чем искать и копировать саблю украинского гетмана 17 в.

Кроме того, вероятно, не надо с таким упорством утверждать, что сабля Мазепы находится в каком то мифическом, тайном хранении в Эрмитаже, абсолютно не зная ни коллекций, ни хранилищ (кстати, В.Мудрык видела хранилище Арсенала Эрмитажа и может констатировать, что оно чистое и опрятное, каждая вещь лежит на своем месте и хранится в соответствии с определенными нормами, принятыми в лучших музеях мира), ни принципов работы музея. Можно еще добавить, что хранилища Эрмитажа всегда открыты для серьезных исследователей.

Хотелось бы больше объективной информации, а не клеветы и злобы, которые только отрицательно влияют на наши добрые отношения к украинскому народу.

С уважением заместитель директора Государственного Эрмитажа Г.В. Вилинбахов»

Подібна копія є і в Оружейной палате Кремля, ще у кількох російських музеях. Де оригінал, про який так багато згадують в офіційних документах?

Ось цитата з товаріща Сталіна:

«Распоряжение И. В. Сталина о возвращении Украине национальных реликвий³

13 (26) ноября 1917 г. *

«Известия ЦИК», А^Г9 224,   13 ноября   1917 г.»

І додаток, який ми ще раз процитуємо уже для гаспадіна Вілінбахова:

«САНКТ-ПЕТЕРБУРГ:

Артиллерийский музей:

Мортира и пушки, вывезенные 1871 – 1872 гг. из Киева;

с XVII сабля И.Мазепы с надписью «На гибель супостата в сиче дерзающему смерть. 1687», на обороте «Надежда  в Бозе, а крепость в руце – правому делу конец. Мазепа» (Ранее хранилось в Царскосельском арсенале).

Можливо, оригінал шаблі Гетьмана не має зображення голови козака. Але, як дізнатися?

І з 234 ящиками Мазеписького дела росіяни лукавлять. І не для преси кажучи, ми розуміємо чому… Взагалі, лист коментувати не будемо. Вони самі себе... І шапка Мазепи є в фондах.

І морський козацький прапор, фотографію ОРИГІНАЛУ якого з секретних сховищ Ермітажу ми оприлюднили. (№R18)

Є ще Прапор Війська Запорозького 1763 року №R30.

Прапор Запорожців другої половини ХУІІ ст.. без номеру.

Булава полковника Павла Апостола ХУІІІ ст., інкрустована сріблом.

Прапор Шкуринського куреня Запорозької Січі.

Корогва 1772 року Поповичівського куреня R19.

Прапор 1774 року П.Калнишевського R20.

Вузька корогва R21.

Вузька корогва Дерев‘яниківського куреня 1772 року R22.

Корогва Самарського куреня 1772 року R23.

Великий прапор, зроблений коштом кошового отамана Григорія Федоровича №25.

Корогва Козацької паланки 1774 року №28…

Сергій Кот, відомий дослідник козацьких регалій, пише, що до росіян, у ході бойових дій, потрапила особиста шабля Гетьмана Мазепи датована 1687 роком. У 1836 році, тодішній власник шаблі граф Батурін, подарував її міській думі Воронежа, де хотіли створити музей Петра І. 1849 року, через Міністра внутрішніх справ, шаблю піднесли імператору Миколі І. Потрапила до арсеналу в Царському Селі. Як виявилося, існує опис, зроблений наприкінці ХІХ століття. С.Кот приводить його в часописі «Пам‘ятки України» №2 2007 року. Все збігається. Про голову козака не згадують.

Згодом, більшість експонатів музею-арсеналу, передали до відділу середніх віків і доби Відродження Ермітажу і Оружейной палати Кремля.

1930 року, в українських джерелах згадувалася шабля Мазепи з фондів саме Оружейной палати. Хоча, ми маємо інформацію, що і там пізніша копія. Зараз думаємо, щоб такого зробити, щоб роздобути фотографію з Москви…

Таваріщ Сталін згадував Артилерійський музей…

Ще є постанови про передачу козацьких реліквій Україні РНК РСФСР від 16 листопада 1917 року.

Постанова ЦВК РСФСР від 24 листопада.

1 грудня 1917 року РНК РСФСР була заява про підтвердження повернення в Україну регалій.

Розшуки продовжуються. Хоча, це вже давно повноцінна любительська спецоперація... Нагадуємо, ми не ставимо питання про повернення наших реліквій. Вимоги елементарні – просимо російських музейників просто вивісити фотографії козацьких експонатів і описи в Інтернеті. На власних сайтах. Адже, всі перераховані тут музеї, сайти мають. Розуміємо, що в експозиціях для українських речей місця нема. Що тут складного? І чому українських науковців фактично не пускають до фондів? Де дружба, стратегічне партнерство?

Коли, нарешті, Президент України В.Ющенко утворить відділ розшуку культурних цінностей при МЗС? Створить нормальну Державну службу розшуку, яка б працювала на офіційному рівні?

Поки що, реально працюють кілька науковців-ентузіастів, Американське козацтво і купка галасливих українських журналістів. І ми досягаємо реальних результатів! Потрібна просто невелика підтримка. Але, це знову, розмова з пустотою…

До речі, гармата «ЛЕВ» 1705 року, вилита коштом Мазепи, з його гербом, стоїть на площі біля Кремля…

Вибачте, не втримався…