Люди з інтернету і музей Івана Козловського

Що погода, що ситуація в Україні, вганяють в депресію. Хочеться чогось світлого і вічного. Отож, ми сіли в машину і рушили на Білу Церкву. Пішов сніг. Дорога перетворилася на слизьку багнюку. Побувавши у Білій Церкві, ми з кращим музейним фотографом України Сергієм Камшиліним, вирішили відкрити загалу унікальний музей.

В принципі, недалеко від Києва. Васильківський район. Село Мар‘янівка. Меморіальний музей-садиба Івана Семеновича Козловського. Автомобілем добиратися дуже просто. Одеською трасою до Ксаверівки. Там поворот. Три кілометри.  Є відповідні вказівники.

Мар‘янівку замело снігом. Ледве проїхали. Музей знаходиться в центрі, неподалік церкви.

Це невелика хатка під очеретом, яку зберегли майже в первісному стані. Електрику не провели з принципу! Вірніше, світло є лише в кімнатці музейників… Долівка хати встелена сіном. Стоїть неповторний аромат.

Свого часу, часопис «Музеї України» втягнувся у війну за збереження музею. Як завжди, хотіли відібрати землю. Почався скандал. Ми підключили вихідця з Мар‘янівки С.Т.Сташевського, тоді народного депутата, телебачення… Музей помітили. Перевели в обласне підпорядкування, допомогли. Гарно спрацювало обласне управління культури…

Поруч з хаткою, слід побудувати сучасне приміщення для музею. Облаштувати інфраструктуру. Сподіваємося, все буде.

Мар‘янівка розкинулася на берегах ріки Протока, яку перегородили греблями, створивши кілька ставків. Тут збереглися стародавні могили. Легендарний курган Переп‘ятиха, який згадано у літописах Київської Русі. 1846 року в селі проводили археологічні розкопки, де працював і Тарас Шевченко.

Всесвітню славу селу забезпечив видатний співак, Народний артист СРСР, лауреат різноманітних премій Іван Козловський.

Народився він 24 березня 1900 року. Батьки звернули увагу на дивний голос малого. У сім років відправили Івана до Києва. Вчився у церковній школі при Свято-Михайлівському монастирі. Співав у Софіївському соборі. Потім – сцена. Стрімка кар‘єра. Слава.

Востаннє Іван Козловський побував на батьківщині 1985 року. Пройшовся парком. Мовчав. Сумував… Завжди допомагав землякам. Селу.

Музей має два з половиною гектари землі. Розкішний парк з перехрестям алей. Як пише директор музею О.Бохняк, архітектори задумали парк у вигляді хреста у терновому вінку. Тут висажено багато мальв, яблунь, дубів, лип, туї, платанів… Парк плавно переходить у лугове різнотрав‘я аж до верб на березі… Літом тут краса неземна!

В експозиціях – фотографії, особисті речі, кіно матеріали, грамплатівки…

Слід звернути увагу на українську піч – це справжній шедевр! Багато рушників.

Кілька років тому, до музею прийшла жінка і подарувала стару весільну вишиванку. Вишивала сама. Використовувала червоні і чорні нитки. Як виявилося, цього категорично не можна робити! Весілля так і не відбулося. Жінка  ніколи  не стала до вінця, проживши одна. А вишиванку принесла як пересторогу для дівчат – ніколи не порушуйте вікових народних традицій!

У цьому музеї варто побувати всім українцям. Зрозуміти свою історію. Побачити, як жили предки. За сто років світ стрімко змінився. Сучасні діти вже не уявляють життя без комп‘ютера. А раніше жили без електрики…

Саме в таких маленьких сільських музеях, якось примарно зупинився час. Переступаєш поріг, і опиняєшся в іншому часі. Цього ніколи не досягнуть великі столичні музеї. Подібні заклади слід всіляко підтримувати, рекламувати.

На Заході вже давно зрозуміли справжню ціну таких музеїв.

Поки що, слідами наших фотоекспедицій з С. Камшиліним, тихо пересуваються дипломати з Посольств розвинутих країн – такі поїздки дозволяють їм відчути нашу ментальність. Все частіше регіональні музеї відвідують звичайні сім‘ї з так званого середнього класу. Вихідними сідають в авто і мандрують. Від музею, до музею.

Тож, відкриваємо ще один маршрут – Мар‘янівка. Замовляйте екскурсії! У музеї завжди хтось є. Телефонуйте – (271)7-07-20. Відчуйте Україну! Зрозумійте історію!

А ми як завжди втомлені, після гонки засніженими дорогами, але задоволені. Від душі і для душі зробили добру справу. Розрекламували музей. Вилікувались від отієї безглуздої політичної депресії. Набралися вражень, пережили кілька пригод.

Не марнуйте часу! Відвідуйте музеї!

Віктор Тригуб, редактор журналу «Музеї України»

Фото - Сергія Камшиліна, більд-редактора журналу «Музеї України»