Загадки Сірої зони історії

Влада – велика сила. Варто було Президенту України Віктору Ющенку кілька разів схвально згадати Гетьмана Мазепу, провести переговори у Москві, як довкола цієї  постаті почався небувалий ажіотаж. Іван Мазепа несподівано став модним історичним персонажем.

Популярність епохи Мазепи принесла чимало клопотів маленькій команді козаків і журналістів, які роблять журнали «Музеї України» і «Нова Січ». Сталося так, що деякі пригоди, що відбулися довкола загадок Гетьмана, дуже нас стосуються. Це і пошуки скарбів, документів, а особливо інтриги довкола шаблі і невідомих портретів Івана Степановича.

Про скарби не будемо – це вже легенда.

Реконструкція шаблі Івана Мазепи, знайдена американськими козаками у Канаді, після карколомної операції за участі російської, американської і канадської розвідок, благополучно була врятована і знаходиться в США. Наші часописи, разом з журналісткою Валентиною Мудрик, змогли пробитися в закриті спецхрани Ермітажу, сфотографували їх варіант шаблі Мазепи. Як виявилося, теж копію. Крім того, нам вдалося отримати інформацію про певну кількість козацьких речей, що лежать в секретних сховищах російських музеїв, якими опікується ФСБ. Особливого резонансу отримало повідомлення про 234 нерозпаковані ящики з матеріалами «Мазепинского дела».

Гучна історія довкола бібліотеки Мазепи в Софії Київській, де зберігалася частина книг і документів з бібліотеки Ярослава Мудрого, перстень князя, знайдений Галиною Брежневою, що лежать в підвалах пітерського Адміралтейства, ще триває.

На кількох великих аукціонах вдалося виловити кілька екземплярів зброї козацької старшини, у тому числі часів Мазепи.

Вже кілька тижнів продовжується детектив довкола невідомого портрету, як стверджують Івана Мазепи, знайденого в США. Ще тривають дослідження картини, експертизи, а політичні інтриги вже почалися.

Моментально виникли наші «російські друзі», що займаються професійним моніторингом наших сайтів. Портрет  хотіли  викупити. Потім хтось намагався його вкрасти…

Втрутилася українська влада. Картину оглянули і сфотографували дуже високопоставлені дипломати. Певні рухи зафіксовані на рівні МЗС та інших структур… Є дуже велика цікавість до полотна на дуже високих рівнях…

Зрозуміло, на різних сайтах, форумах, моментально знайшлися скептики, горлопанисті критикани, які, як не дивно, дуже симпатизують Росії. Чомусь… Починається якась дивна кампанія з дискредитації імені Івана Мазепи і людей, які реально, не будучи професійними істориками, намагаються повернути пам‘ять про Гетьмана, щось знаходять, опиняються в епіцентрах міжнародних операцій, витягують правду про ганебні злочини росіян проти козаків і замовчування нашої історії.

Дописалися до того, що реконструкції шаблі Мазепи, за якою так вперто полювала група пітерського ФСБ в Канаді, начеб-то вже нема. І портрету нема, і кількох комплектів старовинної зброї нема…

Ця вся писанина нарешті дістала відомого колекціонера і отамана Американського козацтва Сергія Цапенка, який витяг з надійних сховищ зброю, портрет і сфотографувався.

Тут і шабля Мазепи, і пістолі, і холодна зброя…

-Унікальна колекція зброї мазепинських часів, портрет, на якому, ймовірно, зображено Гетьмана, знаходиться під надійним захистом, - заявив Сергій Володимирович, - Все у зразковому стані і під нашим повним контролем. Всі розмови про розпродаж, підміни є звичайними провокаціями недоброзичливців. Чимало людей, з деяких країн, дуже бажають отримати ці скарби. Підкреслю, що колекція повинна стати надбанням України і експонуватися для постійного огляду у державному музеї. Це наша позиція. Ми чекаємо адекватних дій державних органів.

Доводиться стримувати журналістський запал…

На жаль, говорити про це ще не можна… Але, і мовчати якось гріх…

Придивіться до булави у руках отамана! Якщо ця пригода вийде на трохи інший рівень, ми отримаємо всю необхідну інформацію, а читачі красиву сенсацію… Все! Просто зверніть увагу…

Ще раз підкреслюємо – ми журналісти! Проводимо кілька розслідувань у сірій зоні української історії. Професійної історичної освіти не маємо. Розбиратися з цінністю, оригінальністю знайдених старовинних речей не маємо можливості, часу і бажання. Хай це роблять спеціалісти. Нам цікавий сам процес пошуків, боротьба, момент виникнення сенсацій. А відповідно, розширення знань про загадкову зону української історії, названу Сірою зоною. Ми розуміємо гнів метрів, які самі прочитали про той період лише кілька книг (переважно радянських), але вважають нашу діяльність не науковою. У нас різні завдання. Історики мають справу з доконаними фактами. А нам доводиться переживати всі ці напівфантастичні пригоди в реалі, впливаючи на розвиток подій, потрапляючи у такі ситуації, про які не скоро напишуть у підручниках… Тому, занадто просунутим «вченим», взагалі не радимо цікавитися нашими розслідуваннями – у дисертацію їх не впхаєш…

Всі описані нами речі, зброя, портрети реально існують. Журналісти мають чимало фотографій. Все це супроводжується якимись інтригами, полюванням, класифікується як міжнародна політика.

Але, мало людей у нас це розуміють…

Віктор Тригуб, редактор журналу «Музеї України», шеф бюро газети «SecondUSA”