Портрет Мазепи. Сіра зона української історії

Продовжується масштабна пошукова операція у Німеччині. Українські журналісти, спільно із таємничим колекціонером Гансом, розслідують дивні обставини появи невідомого раніше портрету ймовірно Гетьмана Івана Мазепи.

У цій історії містики і загадок аж занадто багато. Ми кілька разів прокручували ситуацію, намагаючись якось логічно пояснити стрімкий розвиток сюжету, але ніякі матеріалістичні формули не допомагають.

 30 грудня 2007 року, на одному історичному форумі засвітився учасник, що виставив невідомий, як він стверджував, портрет Мазепи. У лютому 2008 року, отаман Американського козацтва Сергій Цапенко, знайшов у США теж ймовірний невідомий портрет Гетьмана. Журналісти часописів «Нова Січ» і «Музеї України» дали кілька повідомлень, розпочавши розслідування. До справи підключилося кілька дуже високих осіб з української влади. Зацікавилися росіяни… І тут ми відкриваємо в Інтернеті ще один портрет. Німеччина! Знаходимо власника картини, який колись жив в Україні, а нині, громадянин Німеччини. Він страшенно шифрується, побоюючись неприємностей. Вдалося дізнатися лише його ім‘я і електронну адресу. Для загалу ми назвали його Гансом. Кілька фотосесій німецького портрету розмістили на наших сайтах. Українські і американські історики, колекціонери моментально почали робити порівняльний аналіз. Виникла ціла дискусія. Адже ніхто і досі не знає, як достеменно виглядав Гетьман, портрет якого вже багато років розміщений на грошовій купюрі! А тут зразу два варіанти. Дуже можливо, що у США вигулькнув якийсь парадний портрет Гетьмана, чи якась копія з якоїсь картини. А в Німеччині – зображення Мазепи в останні роки життя в еміграції. Чи копія з якогось полотна… Авторитетні дослідники все більше схиляються до думки, що на німецькій картині скоріш за все, зображений саме Іван Мазепа. Зрозуміло, є і скептики.

Журналісти поспілкувалися з кількома народними депутатами України – Петром Ющенком, Павлом Мовчаном, Володимиром Яворівським… Нині думаємо звернутися до гуманітарного віцика І.Васюника, що очолює комітет з відзначення ювілею Полтавської битви, залучити структури МЗС України. Адже, у Мюнхені, де живе Ганс, є наше Генеральне Консульство…

Зрозуміло, потрібна якась експертиза, певні дослідження…

На жаль, крім журналістів маленьких культурологічних часописів, розшуком таких важливих для українців символів, ніхто не переймається. Чомусь…

Отож, порадившись, ми вирішили встановити особу померлого українця, в помешканні якого зберігався портрет. Знайшли німця-перекупника. Вийшли на залишки речей з колекції невідомого. Знову таки, все цінне – срібні і золоті речі з українською символікою, вже розпродано. Сліди поки-що втратили.

Але, наші спільні з Гансом, зусилля, не пройшли даром. Вдалося отримати кілька супутніх речей. Перш за все, ще одну картину воєнних років, де зображено, ймовірно, українське село. Даємо фото. Як не дивно, картина вже в Україні! Або в Києві. Або в Дніпропетровську. Шукаємо. Днями буде результат.

Є кілька хрестів, у тому числі, старовинних, козацьких. Знаки з тризубом. Знак із зображенням когось, можливо з козацької старшини. Просимо істориків ідентифікувати!

І дуже старий, потертий перстень з тризубом. Якийсь сплав з кольорових металів.

Судячи з усього, це частина якоїсь сімейної колекції з козацьких часів. Фото друкуємо.

Прізвище померлого теж встановимо днями. Скоріш за все, це хтось з першої хвилі еміграції 1919-21 років. Або боєць, або командир УНР чи Гетьмана Скоропадського. Можливо, чийсь син… Знову таки, це гіпотеза. Можете уявити, як складно проводити такі міжнародні розслідування власними силами. Але, рівень інтриги, емоційної напруги, незрозуміла енергетична підтримка тримають всю нашу команду у прекрасній бойовій формі. Придумати це все неможливо – це треба пройти, що ми і робимо.

Дуже зацікавила нас поштова листівка. Штемпель Полтави… Книги про С.Бандеру. Значок з Валентином Морозом. Спробуємо з ним зв‘язатися…

За погодженням з Гансом, з яким підтримуємо односторонній телефонний зв‘язок, вирішили подарувати всі ці речі Музею гетьманства у Києві. Можливо, кількість подарунків збільшиться… Можливо таємничий Ганс приїде в Україну через кілька тижнів, і ми зможемо дізнатися про нього більше. Може організуємо прес-конференцію…

Портрет Мазепи викликав цілу хвилю інтересу до тих часів. Колекціонери з різних країн почали переглядати далекі скрині власних зібрань, знаходячі унікальні речі, на які раніше просто не звертали уваги. Ще недавно, Україна взагалі не була присутньою у міжнародному антикварному просторі. Або Росія, або Західна Європа. Нарешті, почали звучати. І дебютні ціни на роботи наших майстрів вражають досвідчених збирачів. Адже, довкола не багатьох вцілілих робіт, що стосуються Київської Русі, козаччини, років першої Незалежності, боротьби ОУН-УПА, занадто багато політики, відповідно, спеціальних операцій, скандалів і таємниць. А це саме те, що обожнюють журналісти, письменники, кінематографісти. Натяки, чутки, загадки… Легенди виникають моментально, здобуваючи таке поширення, що професійні історики лише безсило розводять руками. Невивчена сіра зона.

А ми непомітно стали королями міфотворців сірої зони української історії. Виявляється, це саме те, чого чекає від нас широкий загал. Поодинокі фотографії, неіндифіковані картини, листи із знищених архівів, закриті спецхрани спецслужб, скарби, втрачена зброя, невідомі подвиги забутих героїв, секретні рукописи…

Саме сіра зона історії найбільше приваблює владу, спецслужби, авантюристів. Саме про це люблять читати викладачі і слухати студенти. Нам доводиться, в реалі, йти слідами запорожців, блукаючи незвіданими лабіринтами, можливо перебуваючи за крок від фантастичних скарбів, які в фіналі повинні перетворитися на приз найстійкішим.

Розслідування довкола портретів Гетьмана Івана Мазепи триває.

Що день прийдешній нам готує?

Віктор Тригуб, редактор журналу «Музеї України»