На даному етапі наша країна проходить складний період політичної боротьби, що дуже негативно відбивається на міжнародному іміджі держави та суттєво гальмує процес остаточного визначення зовнішньополітичних пріоритетів України. Така ситуація просто не дозволяє повноцінно розвиватися економіці, що обумовлює поглиблення нашого відставання від країн Західної Європи.

На думку більшості вітчизняних та зарубіжних фахівців, наша держава не зможе самостійно вийти на належний рівень розвитку, наздогнати розвинуті країни за більшістю економічних показників, і тому питання "Схід–Захід" є ключовим при визначенні майбутнього України. Потрібно позбутися ілюзорних ідей про можливість лавірування між двома політичними силами: США та ЄС з одного боку та Росією – з іншого.

Наша країна фактично вже давно обрала шлях на Захід, але, враховуючи політичний хаос, що у нас відбувається, він може скоро змінитися. У нормальній європейській країні є неприпустимим той факт, коли президент та прем'єр говорять абсолютно різні речі.

Зараз Україна потребує закордонної підтримки, бо наша влада продовжує залишатися корупційною та непрозорою, і важливим аспектом вирішення цієї проблеми може стати зовнішній фактор, який у разі входження нашої держави до НАТО неодмінно буде сприяти контролю за діяльністю владних структур і забезпечувати їхню демократичну та антикорупційну діяльність. Головним чинником у цьому процесі виступає судова реформа, проведення якої так не хочуть деякі політичні сили, що виступають проти вступу в НАТО.

Для держави перехідного типу, якою на сьогодні продовжує залишатися Україна, членство в ЄС без вступу в НАТО є просто неможливим, але ж саме до євроструктур ми прагнемо. Саме членство в НАТО суттєво збільшить наші шанси щодо інтегрування в Європу. Переконливим прикладом є Болгарія і Румунія, які вже через три місяці після вступу до цієї організації стали членами Європейського союзу.

Отже, що є НАТО для нашої держави? В першу чергу – це політична та економічна стабільність країни, передбачуваність та прогнозованість її внутрішньої та зовнішньої політики. Це означає, що Україна нарешті втратить статус "пострадянської країни", з відповідним іміджем корупційності. Все це створить сприятливий економічний клімат, і західні інвестиції більше не будуть оминати нашу країну. Членство у цьому військовому блоці, а згодом в ЄС, сприяє стандартизації економічних правил у країнах-членах, що є необхідною умовою для інвестування коштів в економіку держави. Я хочу підкреслити важливість саме західних інвестицій, бо вони, на відмінну від російських, є легальними і ламають корупційні схеми, що позитивно впливатиме на розвиток підприємництва в Україні. Розглянемо деякі цифри, які говорять самі за себе: в економіку Польщі у 1997 р. було інвестовано 2,7 млрд доларів США, у 1998 – 5 млрд, а в 1999, в рік вступу до НАТО, – 8 мільярдів доларів США. Але найбільш виразно зростання інвестицій в свою економіку після вступу до цієї організації відчули такі країни, як Угорщина та Чехія. Інвестиції в їхню економіку на 1997 р. складали 6,2 та 4 млрд доларів США, а на 1999 р. становили відповідно 14,5 та 12,8 млрд (після вступу до НАТО).

Окрім суто економічних перспектив, потрібно звернути увагу і на питання безпеки. З кожним роком техніка, що перебуває на озброєнні нашої країни, суттєво старіє та набуває стану небоєздатної, а разом з нею і сама армія в цілому. Питання зберігання боєприпасів взагалі не потребує коментарів. Натомість останні військові конфлікти у світі яскраво продемонстрували виключну роль високоточної зброї, яка на даному етапі розвитку озброєнь є головним засобом для досягнення перемоги. Можна сміливо констатувати, що при нинішньому розвитку економіки з відповідним фінансуванням армії самотужки Україна досягне військово-технічного рівня європейських країн десь так через 30–40 років, і важко уявити, на який рівень на той час вийдуть західні держави. Усвідомивши ці обставини, необхідно негайно розпочати реформування ВПК та здійснити його оновлення. Але ж такі перетворення можливі лише за співпраці з розвиненими країнами, а також з їхньою фінансовою допомогою. Тому у цьому відношенні вступ до НАТО для України є надзвичайно позитивним. Також потрібно згадати "роздмухану" проблему переозброєння в разі нашого вступу до блоку. Але Північноатлантичний блок власне не вимагає повного переозброєння України, і також не наполягає на закупівлі своїми членами озброєння виробленого тільки країнами-членами НАТО. Кожна країна має право на власний розсуд вирішувати, яке озброєння і чийого виробництва купувати для своїх збройних сил.

І, нарешті, НАТО – це єдиний спосіб позбавитись вічних впливів Росії, бо вся наша історія характеризується постійним поверненням під владу Москви. Чи влаштовує нас такий сценарій зараз?