Золото Кубанської республіки і скарби запорожців 3
Віктор Тригуб
Знайдено нерозібрані архіви Гетьмана Скоропадського!
Розкрита ще одна таємниця КГБ. Знайдено найповніші архіви Першої Незалежності України періоду правління Гетьмана Павла Скоропадського. Наші дослідники вважали їх втраченими назавжди. Цю версію старанно підтримували радянські спецслужби. Зрозуміло, що тоді їм змушені були вірити. І тільки нині відкривається неймовірна правда.
Всі архівні документи, як і так званий Архів Скоропадського, були захоплені чекістами. Зберігалися в Одесі, Києві. Потім їх перевезли у спеціальне сховище до Чити. Потім – Ленінград. Якийсь час вони лежали у цікавих підвалах Адміралтейства. Після першої згадки про це сховище, ми трохи розпитали людей про цей унікальний витвір інженерного мистецтва. Виявляється, підвали не можуть бути затопленими! Стіни укріплені і обшиті свинцевими плитами. В тих підземеллях і досі зберігається чимало цікавого. Наприклад, діаманти і рубіни Київських князів, які комуняки повиколупували з корон і прикрас для продажу за кордон, посередником у якому виступав недоброї пам*яті А.Хаммер…
З 1973 року збірні документи, які отримали назву Архів Скоропадського, перевезли до Ермітажу. Де вони, нерозібрані (!) і досі чекають дослідників з України.
Слід сказати, що певна частина спецслужб Скоропадського, яка отримала назву «Визвольна Україна», не перейшла під юрисдикцію нової української влади С.Петлюри, пустившись у власне плавання, не без підтримки англійських колег. Що і дозволило протриматися їм так довго. Цікаво, що ті люди так і не припинили боротьби проти більшовиків!
Всіх визначних діячів доби УНР і Гетьманату, після допитів, відправили до двох таборів – Камурлагу і Дмитровського табору. Останній цікавий тим, що був єдиним в СРСР, де лагерні бони (чеки) друкувалися двома мовами – російською і українською. Можна сказати, що у тих таборах сиділа вся українська еліта Першої незалежності. На жаль, майже ніхто не вцілів. Загинули майже всі…
Як виявилося, архіви тієї епохи і в Англії, і в США, давно розсекречені. Просто для тамтешніх дослідників ця тема не дуже цікава. Українські -нічого про це не знають. Плюс кошти, мова... Журналістам часописів "Музеї України" та "Нова Січ", вдалося розкопати інформацію про кілька суперсекретних шпигунських операцій ЦРУ та англійців, довкола архівів та сховищ КГБ СРСР. Особливо цікавий для нас спецхран КГБ №9, у Ермітажі Санкт-Петербургу, де лежить чимало безцінних для нас експонатів, починаючи з часів Івана Сірка. Все і досі секретно!
На жаль, українські журналісти та історики, що потрапили в епіцентр кількох гучних міжнародних шпигунських історій, пов*язаних з таємницями значних матеріальних, документальних та культурних цінностей нашого народу, власними силами не можуть пробити бюрократичних перепон, створених росіянами. В архіви і фондосховища РФ нас категорично не пускають, бо як виявилося, часто ми знаємо більше, ніж формальні хранителі. Так званна "українська" влада традиційно відмахується від процесу розшуку і повернення культурних цінностей - заважає хронічна політична метушня.
-Ми продовжуємо розшуки! - заявила шеф-редактор журналу "Музеї України" Наталка Іванченко, - Для історії, десяток років - мить. Широко оприлюднюючи зібрану нами ексклюзивну інформацію, ми спонукаємо нові, незашорені покоління істориків, до більш енергійних, ефективних дій.А там може і нормальна влада буде...
Віктор Тригуб, редактор журналів "Музеї України" і "Нова Січ"
СКАРБ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО
Пригоди довкола гігантських скарбів козаків, історичних загадок, продовжуються. Несподівано потрапивши в епіцентр містичних подій, довкола музею Кубанського війська у штаті Нью-Джерсі, журналісти часописів «Нова Січ», «Музеї України», Американське козацтво, опинилися у незбагненному потоці ексклюзивної інформації, шпигунських розробок, неймовірних відкриттів.
 Іноді ми намагаємося проаналізувати хроніку півторарічної пригоди. Музей в Ховеллі. Спроби повернення унікальної Січової колекції. Конфлікт з владою Краснодарського краю. Вихід на найвищі поверхи української влади. Пограбування музею США спецназом російської розвідки. Міжнародний скандал. Шабля і архіви Мазепи. Булава Сірка. Канада. Ермітаж. Секретні архіви КГБ та Російської імперії. Парутинський десант. Золото Сагайдачного. Золотий запас Кубанської Народної республіки. Божевільний калейдоскоп. Голлівудські сценаристи, які намагаються щось зрозуміти, аби написати сценарій чергового блокбастера, вже нічого не розберуть. Пишуть щось своє у зрозумілому їм стилі. А події продовжуються.
Наші люди змогли проникнути у розгромлений росіянами музей у Ховеллі. Враження важкі… Азіати, вони і є азіати…
Залишилися деякі папери з переритого архіву. В принципі, для України, все не так погано. Козаки були хитрими і розумними хлопцями! Настав час говорити про Богдана Хмельницького. Ось рядки з напівофіційної біографії.
«Він був сином чигиринського сотника Михайла Хмельницького. Навчався в Київській братській, далі, у єзуїтській школі, що в Ярославі над Сяном. Вільно володів польською і латинською мовами, а Пізніше ще й турецькою та французькою. Брав участь у польсько-турецькій війні 1620—1621 років. Тоді вбито його батька, а Богдан потрапив до турецького полону, пробувши два роки в Константинополі. Повернувшись додому, Хмельницький прибув на Запорожжя і час від часу ходив у морські походи з козаками на турецькі міста. Найуспішніше в серпні 1621 року, коли гетьман Сагайдачний мужньо відбивав під Хотином атаки багатотисячних військ Османа. Зібравши десять тисяч відважних козаків, Хмельницький потопив на Чорному морі дванадцять турецьких галер, а решту переслідували козацькі чайки аж до Царгорода. Успішний був і другий похід 1629 року, до Царгорода, спалили передмістя столиці й з багатою здобиччю щасливо вернулися на Січ. Згодом Хмельницький прибув у рідні краї, до Чигирина, одружився з переяславкою Ганною Сомківною і одержав чин чигиринського сотника... Потім – конфлікт з поляками, і фактично, війна з Польщею.
8 травня 1648 року в урочищі Жовті Води польський загін був розгромлений, а його ватажок, молодий син коронного гетьмана Стефан Потоцький убитий. 16 травня під Корсунем польське військо знов було розтрощене, а його керівники потрапили до полону, їх віддали татарам. Переможці захопили всю артилерію, обоз, військові припаси. Корсунська перемога рішуче вплинула на піднесення народного духу. Селяни скрізь вступали під стяги Хмельницького. По всій Україні полилися річки крові гнобителів, палали шляхетські маєтки, гинули пани, орендатори, єзуїти, євреї. Україна здобула цілковиту свободу».
"Восьмого листопада 1648 року, в день святого Михаїла, Богдану Хмельницькому під Замостям було піднесено бердиш - бойову холодну зброю. З одного боку було зображення архистратига Михаїла, а з другого - напис: “Подъ Замосцемъ Я Богданъ Хмельницькій съ 80 тисячъ козаковъ а ляхамъ жедамъ й попамъ супостатамъ симъ Бердышемъ заграю на ихъ толстыхъ шияхъ...” Зображення архистратига Михаїла також було на тих прапорах, під якими водив у походи своє військо Богдан Хмельницький".
Саме цей день і цей факт, чимало істориків називають початком національно-визвольної війни українського народу проти різноманітних зайд і окупантів. В іншій версії, це звучить як початок різанини проти поляків і євреїв. Тут уже, кому що ближче...
Ми знали, що бойова сокира вручена Богдану під Замостям, вціліла і знаходиться в одному з польських музеїв. А якщо точніше - в Кракові. Цей експонат відомий, гарно описаний. На жаль, ми так і не знайшли його фотографію... Є ще дві копії...
Ще один, подібний бердиш, з індентичним написом, зберігається в запасниках одного з музеїв Севільї, Іспанія. Ще один – в приватній колекції в Канаді. І ця історія ще продовжується…
В якийсь момент ми зрозуміли, що інформації про Богдана Хмельницького, багато, але якась вона неповна… Підняли всі доступні фотографії з Ховелла. Продивилися книги. Інтернет. І зрозуміли, що до нашого часу майже не дійшли коштовні цінні речі Гетьмана. А тут пішла серія повідомлень про дивні скарби, чи згадки про них, з Черкащини. Все співпало.
Вже впевнено можна сказати, що Богдан у 1648 році, обладнав кілька особистих секретних схованок. Справа в тому, що після перших гучних перемог, він отримав значні трофеї. Золото, тодішні гроші, якісь коштовності. Зброю… Так, Чигирин! Саме тут і в околицях! Зрозуміло, щось забиралося, щось завозилося.
Найбільш цікаві останні роки життя Гетьмана. Момент передачі влади неповнолітньому сину Юрію…
Ми зрозуміли, що більшість скарбів у Чигирині, так і не забрали! І досі їх ніхто не знайшов! Успіхів!
Шабля і геополітика Полтавської битви
 Росіяни почали масово скупляти експонати, пов‘язані з Полтавською битвою. Судячи з усього, існує якийсь секретний документ, згідно якого, ювілейні заходи перетворять на потужну рекламно-політичну кампанію путінської Росії.
На користь цієї версії свідчать конвульсійні рухи відставленого уряду голубих, жорстко контрольованому Москвою. Дуже цікаво, як події під Полтавою буде трактувати Уряд Ю.Тимошенко і Секретаріат Президента України. Не помітити дату не можна. А от що будуть відзначати чи поминати, то вже дуже велике питання.
Але, враховуючи глобальну безтолковість наших вищих чиновників, тупуватість місцевої влади, чекати чогось вигідного Україні, не слід.
Між тим, дата має потужне геополітичне значення. Адже, триста років тому, саме під Полтавою, кардинально змінилася модель європейської безпеки. Росія стрімко здобула імідж супердержави, відкинувши Швецію і поневоливши Україну. Наслідки того, дуже швидко відчули і Польща, і Туреччина, і Балкани, і Німеччина…
Росіяни, саме після Полтави, розпочали масовану містифікацію історії, демонізацію Івана Мазепи, приниження українців, оспівування власних імперських амбіцій, які, нині, у ХХІ столітті, знову зазвучали.
Слід нагадати, що саме у епоху Петра, росіяни зрозуміли значення розвідки, секретних служб, таємних операцій. Полтавський ювілей – то і їх свято…
Володимира Путіна чомусь вперто порівнюють зі Сталіним. Записуючи диктатора мало не в учителі нинішньому лідеру. Це глибоко помилкова версія!
 У одному з помешкань Володимира Володимировича зібрана розкішна бібліотека саме про Петра І! Кажуть, що він періодично до неї повертається, щось перечитуючи.
Мало хто розуміє, що Петро 1, розпочинав правління як ЦАР! А закінчив, як Імператор Всеросійський, прийнявши титул на прохання Сенату 1721 року, після перемоги у Північній війні.
ІМПЕРАТОР!!!
Володимир прийняв владу в ослабленій, опущеній Росії, у ЦАРЯ Бориса, трансформуючи РФ в ІМПЕРІЮ, чекаючи лише титулу ІМПЕРАТОРА, який, не сумнівайтеся, дасть йому повністю підконтрольна Держдума! І як буде називатися нова імперія, яку роль будуть грати Лукашенко, Назарбаєв чи ще хтось – значення особливого не має.
Вже пару років, дуже дивні групи російських колекціонерів, ймовірно, за підтримкою розвідки, цілеспрямовано скуповують будь-які символічні речі, зброю, пов‘язані чи з Петром, чи з його епохою.
Українські журналісти вже кілька разів, випадково опинилися в епіцентрі міжнародних спецоперацій, про які багато пише преса, але, абсолютно не розуміє широкий загал, і що найбільш дивно, ні наша влада, ні те, що називається залишками чи ембріонами нашої розвідки. Нагадую про вже легендарні операції «Козацькі регалії» (пограбування спецслужбами РФ музею Кубанського козацтва в Нью-Джерсі), полювання на шаблю Мазепи (Канада, США, Ермітаж, Кремль), загадкові події довкола колекції і архіву Валерія Бабича – онука останнього отамана Кубанського козацтва. Документи, зброя зі сховищ осавула УНР Опанаса Мирошніченка…
Не можна забути і десанти на Сотбіс, Крісті, виставки зброї у різних країнах… Палаш Петра І, шаблі, кинджали, пістолі… Ніхто так і не зрозумів, хто викупив шаблю Наполеона в Парижі, і де вона нині… Ще були яйця Фаберже. В якому вони курятнику?
Днями виникла ще одна шабля. Козацька, що належала комусь з старшини, і брала участь у Полтавській битві. Зберігалася у сім‘ї. Після 1918 – в еміграції. Такою зброєю боролися за незалежність України. Кримський клич. 1705-10 роки виготовлення. Масово використовувалася козаками. Основна шабля Полтавської битви.
Ми вже писали про подібний тип зброї, який, до речі, збирає і вивчає відомий колекціонер і експерт, отаман Американського козацтва Сергій Цапенко.
«Шабля типу клич (килич, килидж), є класичною зброєю. До цього списку слід долучити іранську шаблю "шамшир", індійську "талвар", китайську "дао" та меч-шаблю "зульфакар".
Клич - основний вид холодної зброї турецької армії. Має широкий, але тонкий клинок, на який наносили спеціальні ребра жорсткості. Руків*я робили, в основному, кістяне, або з рогу. На кінці - набалдашник з отвором для мотузки.
Якщо лезо було зроблено правильно, клич розрубував людину навпіл! Не рятували навіть сталеві шоломи! Вони просто розліталися! Якщо витримували, воїн гинув від удару...
Кращої зброї для вершника, так і не придумали. У той же час, для піших солдат, шабля не мала такого значення.
Не дивно, що зброя такого типу була улюбленою у козаків. Її або здобували в боях, або захоплювали під час взяття міст, арсеналів. Купували. Цінилися шаблі страшенно дорого.
До нашого часу дійшло дуже мало бойових зразків. В основному - коштовні нагородні комплекти. У їх оздобленні приміняли срібло, золото, дорогоцінне каміння. Врахуйте бренд фірми, чи особу індивідуального майстра. Ціна подібних речей стрімко зростає».
-Пропоную журналістам часопису «Нова Січ» зробити серію публікацій про зброю, якою здобувалася Незалежність України, - сказав отаман Сергій Цапенко, - Адже, ця тема дуже слабо висвітлена в літературі і пресі. А народ повинен знати і розуміти, що то таке – боротьба за свободу, і якою ціною вона нам дісталася. З свого боку, допоможу зі світлинами, документами.
Фотографії друкуємо. Дякуємо за допомогу новостворене інформ-бюро CanadaUA-news!
Згадуємо про матеріали і колекції з останнього зльоту колекціонерів зброї з Канади. Було дуже цікаво. Пізніше спробуємо розповісти детальніше.
Вдалося отримати лише фотографії. Козацька шабля часів Полтавської битви, щойно вигулькнувши з якоїсь невідомої колекції, була моментально продана. Не питайте куди і кому. В імперію.
Вже висить на стіні в Підмосков‘ї.
Символічний епізод часів підготовки до значної геополітичної події. Ювілею Полтавської битви…
Ми з захопленням відслідковуємо ситуацію. А як наша влада???
Віктор Тригуб, редактор журналу «Музеї України», шеф київського бюро CanadaUA-news
Монети-гіганти
 Західні аукціони продовжують дивувати колекціонерів. Несподівано засвітився Сестрорецький рубль 1771 року. З колекції DuPont. Мідь. Діаметр 76 мм, висота 35 мм. Вага 877,7 гр. Останній раз подібний рубль вигулькував на аукціонах у 2003 році. Його ціна тоді коливалася у межах 80 тисяч доларів.
У світі збереглося дуже мало подібних рублів. Експерти говорять про сорок примірників, оригінальність більшості з яких під сумнівом.
Історія виникнення рубля починається з Петра І, який пробував увести у обіг в Росії паперові гроші. У 1753 році Єлизавета Петрівна теж поверталася до цієї теми. Заборонив Сенат – «предосудительно будут ходить бумажки. Да и опасно…». Єлизавета створила на Сестрорецьких заводах монетний двір, де планували виготовляти з старих гармат гроші.
Катерина ІІ спершу була противником паперових грошей, але економічна ситуація змусила її увести асигнації, які забезпечувалися мідними, срібними, золотими монетами.
У 1762 році була створена перша кілограмова мідна монета 1рубль, вагою 1023,78 гр!
Затвердили екскіз і почали роботи з виготовлення унікальної монети, що тривали з 1770 до 1778 року.
Зрозуміло, не все виходило. Тодішні технології не дозволяли отримувати ідеально рівні поверхні. Якось мідь, виділена на виробництво монет, була направлена на покриття шпилів Петропавловської фортеці… Майстри розробили кілька спеціальних машин і станків. В якийсь момент, порахувавши собівартість монет, від їх виробництва тихо відмовилися. Монетний двір передали Артилерійській Канцелярії під виготовлення зброї. Залишилися зразки чудо-монет, за якими нині йде справжнє полювання.
Колекціонер В.Уздеников в каталозі «Монеты России. 1700-1917» дає чотири типи тих монет, враховуючи новороби. Рублі 1770 року (екземпляр є в Ермітажі). Рублі 1771 року 101 на 15 мм. (є лише один справжній примірник). Рублі 1771 року 76 на 36 мм. (Є і оригінали і новороби). Рублі 1771 року, які чеканилися як новороби (Пугачовські).
Відомо, що один примірник рубля 1770 року лежить у Смітсоновському інституті (США), інший у Ермітажі.
Довкола цих монет відбулося чимало заплутаних історій. Періодично виникали підробки. Більш-менш точно вирахували місце знаходження 20 монет. В музеях. Інші і досі переміщаються приватними колекціями, несподівано виникаючи на аукціонах. У світі дуже мало людей, які розуміють реальну ціну подібних примірників.
Скільки існує новоробів, яким 150-200 років, ніхто достеменно не знає. Хоча, це ніяк не впливає на ціну. Долар падає. Старі російські рублі ростуть…
В статті використані факти і фото, люб‘язно надані отаманом Американського козацтва, колекціонером Сергієм Цапенком. Використано інформацію з статті В.Спановського «Килограммовые рубли Екатерины ІІ».
Як завжди, журналісти отримали якісні фото. Невідомо, коли будете в музеях. Дивіться зараз!
Віктор Тригуб, редактор журналу «Музеї України»
Таємниці Гетьмана Мазепи
 Сучасники ще до кінця не оцінили особистість Івана Мазепи. Мабуть жоден персонаж української історії не викликає такої кількості дискусій. Про гетьмана Мазепу вже написано чимало книг, статей, наукових розвідок. Однак, інформації все-одно дуже мало. Абсолютно випадково, до досліджень епохи Мазепи долучилися журналісти часописів «Музеї України» і «Нова Січ». Дуже допоміг нам отаман Американського козацтва Сергій Цапенко. Спільно ми здійснили таку кількість сенсаційних відкриттів, що історикам знадобиться кілька років для аналізу і перевірки розкопаних нами фактів.
Відразу застережу – українські журналісти опинилися в епіцентрі кількох геополітичних процесів, міжнародних скандалів, розвідувальних операцій… Не дивуйтеся рівню поінформованості та висоті структур, які періодично підтверджують наші публікації. Опинившись у потрібному місці у вдалий час, ми робимо все, аби максимально популяризувати українську історію, зміцнити нашу Незалежність, допомогти зробити українцям правильний, європейський демократичний вибір. Ми щодня відчуваємо древній енергетичний ритм України. І сила отієї хвилі щохвилини лише посилюється. Все повинно бути добре! А ми повертаємося до таємниць, які полишив по собі славний козацький Гетьман Іван Мазепа.
Все почалося з полювання на шаблю Мазепи. Польські колекціонери з Канади десь роздобули дивної краси шаблю. Стверджували, що то зброя самого Гетьмана. На руків‘ї – зображення голови козака. Розпочалися перемовини і вивчення. Зрозуміли, що маємо справу з майстерно виготовленою реконструкцією. Інформацію про знахідку розмістили на наших сайтах. Зацікавлені люди з Росії, вирішили викупити зброю, використавши її у геополітичних торгах з українською владою. В Канаді висадився дивний десант колекціонерів з військовою виправкою і великими грошами. Почалися пошуки. На добу раніше росіян, шаблю викупили американські козаки. Уявити стан поляків, яким наступного дня пропонували під сто тисяч доларів, важко…
Українські журналісти розпочали пошуки оригіналу шаблі Мазепи в музеях Росії. Дуже доречно виник наказ Сталіна №2 від 1917 року, про передачу незалежній Україні козацьких регалій. Згадувалася там і шабля. Документ оприлюднив історик із Запоріжжя Максим Остапенко, що нині очолює Національний заповідник «Хортиця».
Всі наші спроби проникнути у закриті сховища пітерського Ермітажу, закінчилися нічим. До справи взялася молода журналістка газети «Блик» Валя Мудрик, якій вдалося розпочати переговори. Хитрі росіяни попросили допомогти їм у пошуках, надавши інвентарний номер шаблі. Дали ми їм номер. Як виявилося, з секретного спецхрану, яким опікується ФСБ. Описати, що відбувалося у надрах російських спецслужб, важко… Валі дозволили прилетіти в Пітер і сфотографувати шаблю. Запевнили, що то оригінал і більше ніяких українських речей у них нема!!!
Як виявилося, є! Ще у роки холодної війни, країни НАТО проводили у Ленінграді якусь вербовочну операцію, перефотографувавши чи не всі закриті спецхрани СРСР. Все лежить у західних архівах. Гриф секретності давно зняли. Є в Ермітажі велика колекція прапорів, булав, зброї козаків. Чимало особистих речей Мазепи. Шапка, наприклад. Козацькі регалії, захоплені після Полтавської битви… Все і досі з грифом секретно! 300 років пройшло! А в Ермітажі, за твердженням відомого українського зброяра Володимира Остаповича, теж копія гетьманської шаблі. Оригінал не то в Оружейной палате Кремля, не то в Артилерійському музеї… Шукаємо… Хоча, протидія шалена…
Зберігається в Росії Батуринський архів Мазепи. Історик Тетяна Яковлєва його досить детально описала, видала кілька книг. Навіть Президент В.Ющенко нагородив її за це орденом…
А ми знайшли 234 нерозпаковані ящики «Мазепинского дела» - речові докази, протоколи допитів, свідчення соратників, рапорти, різноманітні документи… Теж у Пітері. Після публікацій в Інтернеті, ящики оббили фанерою, написали «Яд» і перевезли в інший, більш секретний бункер. Про допуск науковців навіть не йдеться.
Президент В.Ющенко піднімав це питання при зустрічі з Президентом РФ В.Путіним. Подробиці поки-що невідомі…
 Триста років тому, царські іщейки активно шукали скарби Мазепи. Майже нічого не знайшли. Але, вийшли на секретне сховище Гетьмана, що було в підземеллях Софії Київської. Скарб берегло двоє монахів. Після страшних тортур, таємницю розкрили. Свідків знищили. А частина документів з бібліотеки Ярослава Мудрого, книги, прикраси Київських князів, візантійські речі з зібрання Мазепи, потрапили в Росію. Книги є в бібліотеці Салтикова-Щедріна. А кілька берестяних грамот з свинцевими печатками, дощечок, прикраси, у тому числі легендарний перстень Ярослава Мудрого з мапою Софії у камені, зберігаються у загадкових підвалах Пітерського Адміралтейства. Знайшла їх у 1979 році донька Генсека ЦК КПРС Галина Брєжнева. Все вціліло. Так там і лежить. Про це розповіли колишні офіцери КГБ, що перейшли на Захід. Українці пробують прорватися у ті сховища першими. Може і вдасться…
Ще один скарб Мазепи зберігається в підземних тунелях Переяслава-Хмельницького. Відступаючи від Полтави, Гетьман сховав кілька возів цінностей, зброї в загадкових підземеллях. Хотів зробити Переяслав столицею, та не встиг… Не зміг нічого забрати. Так там все і лежить. Директор НІЕЗ «Переяслав» Герой України Михайло Сікорський, дізнався про скарб. Організував розкопки. Знайшли завалений тунель, але, дістатися сховища не змогли – небезпечно. Мабуть, ще не прийшов той час…
Залишаються секретні схованки Гетьмана Мазепи у побудованих ним монастирях, церквах, будинках… Дослідження тривають, може комусь і пощастить.
Як виявилося, вціліло чимало речей, зброї Гетьмана. В Чернігівському музеї є бойова шабля. У Львові – портрет… Чимало експонатів в музеях Польщі, Німеччини, Румунії…
 Кілька колекцій осіло у Туреччині. Після 1945 року, дещо опинилося у Німеччині, потім – у США. Щойно отаман Сергій Цапенко знайшов невідомий портрет Мазепи в Нью-Йорку. Одну з печаток Гетьмана. Портрет якоїсь жінки – можливо, Мотрі Кочубей. Або якоїсь княжни. Уточнюємо.
Виникла карта-схема Полтавської битви, яка вже прибула, чи прибуде в Україну…
Відреставрований пістоль Мазепи, чи когось з його старшини, викупила мама відомої російської теледиви Ксюші Собчак.
Зброяр Володимир Остапович з центру «Булат НВР» напруженно працює над виготовленням булатної копії шаблі Мазепи. Довкола цієї роботи вже почався якийсь нездоровий ажіотаж… Сподіваємося, скоро буде результат…
В Канаді живе загадковий мільйонер, етнічний українець, патріот, що вивчає діяльність Івана Мазепи. Вирішив виділити кілька мільйонів доларів на дослідження. І хоч ми не називаємо його прізвища, одразу почалися дивні події. Хакерська атака. Якісь агенти…
 Віднайдено і відреставровано зброю часів Полтавської битви.
Для українців – Іван Мазепа національний герой. Його портрет на грошових знаках. Його іменем називають вулиці. Його життя вивчають у школах…
Для росіян – Мазепа зрадник, якого прокляла російська церква. Гетьман і досі небезпечний для ідеологів імперської ідеї Росії. Майже всі матеріали про нього засекречені. Українських дослідників практично нікуди не пускають. Історією займаються спецслужби.
Велику увагу приділяють росіяни і ювілею Полтавської битви. Проводять чіткі паралелі. За Мазепи, Україна зробила європейський вибір. Боролася. Росія перемогла, надовго змінивши геополітичні розклади. Українці опинилися у кріпосному рабстві.
Нині історія дивно повторюється.
З одного боку – Євросоюз, НАТО, міжнародна співпрацю, вільна торгівля…
var container = document.getElementById('nativeroll_video_cont');
if (container) {
var parent = container.parentElement;
if (parent) {
const wrapper = document.createElement('div');
wrapper.classList.add('js-teasers-wrapper');
parent.insertBefore(wrapper, container.nextSibling);
}
}
|